Monthly Archives: Сентябрь 2012

Выборы 2012. Или кое что об интернет-голосовании

Интересно было наблюдать, как в текущей избирательной кампании проводятся интернет-голосования. Сначала меня несколько шокировали результаты голосования за Калашникова и Монтян на сайте НБН, набравших совершенно невероятное количество голосов. Скорее всего, такая небывалая активность объясняется работой команд или групп поддержки на конкретно выбранном для «обработки» сайте. Согласитесь, странно, когда в одном районе города активность людей зашкаливает, в то время, как в подавляющем большинстве остальных – «лад і спокій»… Трудно представить, что, уровень политической активности жителей Святошинского и Днепровского районов на несколько порядков выше, чем у жителей остальных районов г.Киева. Также была замечена и другая закономерность — если на сайте НБН наблюдается поистине вулканическая активность голосующих за этих кандидатов, то в рейтингах других сайтов у этих же кандидатов поддержка стремится к нулю.
Именно поэтому для сравнения я привожу ниже результаты интернет-опросов с основных рейтингующих сайтов по Голосеевскому району (округ №211). Например, по 211-му округу большинство интернет-опросов были открыты в период с 18.08.2012 по 23.08.2012г., и в них лидируют кандидаты Гуляев, Стопник и Гацько. При этом, первые места в большинстве этих рейтингов занимает кандидат Гуляев (кроме сайта НБН по состоянию на 24.09.2012г., где его опережает Василий Гацько). Здесь заслуживает внимания интересный нюанс: активность кандидатов Терехина и Лысова, которых многие СМИ ранее прогнозировали как возможных лидеров по этому округу, оказалась очень низкой. На условно «основном» сайте НБН тот же Терехин на 5-м месте в рейтинге, а Лысов — вообще на 14 (!) месте. Примерно ту же картину видим и на остальных сайтах.
Однако, совершенно противоположную картину предлагает нам интернет-рейтинг газеты «Сегодня» (который, кстати, начал работать лишь с 12.09.2012 г.) — за несколько дней в нем стали лидировать Терехин и Лысов. Получается, что почти целый месяц их сторонники не проявляли никакой активности на большинстве интернет-ресурсов, видимо ожидая, когда откроется голосование именно на сайте газеты «Сегодня». Согласитесь, это выглядит нелогично и, в какой-то мере, даже комично :). И сейчас, по состоянию на 21-00, 24.09.2012 г. на сайте газеты «Сегодня» по 211-му округу следующая ситуация: Терехин — 28%, Лысов — 25% , а Гуляев — лишь 15%. И если 15% у Гуляева еще как-то можно объяснить — лидирует на всех остальных сайтах, то высокий рейтинг Терехина и Лысова в опросе газеты «Сегодня» объяснению не поддается, так как на других сайтах нет и следа подобной активности.
Так на 21-00, 24.09.2012 г. имеем следующее рейтинговое соотношение по этим трем кандидатам:

Сайт Выборы UA
Леонид Гуляев — 70 голосов -40,7 %
Сергей Терехин — 4 голоса — 2.33%
Игорь Лысов — 3 голоса — 1.74%

Сайт НБН
Леонид Гуляев — 143 голоса
Сергей Терехин — 70 голосов
Игорь Лысов — 7 голосов

Сайт телеканала  24tv
Леонид Гуляев — 243 «ЗА», 66 «ПРОТИВ»
Сергей Терехин — 50 «ЗА» , 183 «ПРОТИВ»
Игорь Лысов — 10 «ЗА», 227 «ПРОТИВ»

Сайт Закона. нет 
Леонид Гуляев — 35% -106 голосов
Сергей Терехин — 9%, — 28 голосов
Игорь Лысов — 8%, — 25 голосов

Сайт ВЫБОРЫ 2012
Леонид Гуляев — 113 голосов
Сергей Терехин — 28 голосов
Игорь Лысов — 9 голосов

А теперь еще раз обратите внимание на рейтинг газеты «Сегодня»:
Леонид Гуляев — 15%
Сергей Терехин — 28%
Игорь Лысов — 25%

В качестве эксперимента предлагаю читателям сайта самим проверить объективность этого интернет-опроса — нажав кнопку газеты «Сегодня» в колонке справа, зайти на указанный рейтинг и проголосовать за любого кандидата, кроме Терехина и Лысова. Если это не повлияет на высокий рейтинг тандема действующих депутатов, то это докажет, что этому рейтингу доверия мало.

И напоследок, говоря уже о реальном голосовании 28 октября, хочу напомнить всем избирателям умную французскую пословицу: «Политики и подгузники похожи тем, что и тех и других надо регулярно менять. Причем по одинаковой причине…»   🙂

Ваш Леонид Гуляев

Ренат Кузьмин о деле Тимошенко — Во всем виноваты адвокаты

В своем недавнем  заявлении, заместитель генерального прокурора  Ренат Кузьмин, дал нелицеприятную оценку действиям защиты по процессу Юлии Тимошенко: «…Единственный человек, по вине которого экс-премьер находится за решеткой – это ее адвокат, который так выстроил защиту в суде, что не оставил своему клиенту шансов выиграть процесс…», – считает г-н Кузьмин.

Он также подчеркнул, что : «…Вместо того, чтобы защищать ее юридическими инструментами, которых достаточно, адвокаты Тимошенко избрали политические методы – политические лозунги, политические провокации и политические обвинения…», – добавил замгенпрокурора.

При всем цинизме этого заявления насчет  якобы достаточности юридических инструментов  в стране для защиты (любого человека),  следует все таки заметить,  что работа команды адвокатов, на мой взгляд, была все таки низко продуктивной. Напомню, что в то время  были  интересное  высказывание  экс-главы Печерского районного суда Киева Николая Замковенко, который еще на начальных стадиях суда над Тимошенко, очень осторожно  указывал, на реальную возможность блокирования судебного процесса и вынесения приговора в отношении Тимошенко, в случае  выбора правильной тактики ведения судебного процесса.  Вместе с тем, на мой взгляд, тактика защиты Тимошенко  была все таки выбрана, не совсем удачно, что конечно в какой то мере  и привело к более быстрому окончанию этого процесса и даже к некоторой неосознанной  помощи обвинению и суду, предпринять в отношении Тимошенко репрессивные меры связанные с ограничением ее свободы.

Как я писал ранее в группу защиты Юлии Тимошенко, по сообщениям достоверных источников в БЮТ, входило 18 юристов. Руководил данной группой юристов,  исключительно  Сергей Власенко.  В этой связи было интересно проследить  жизненный и профессиональный  путь Сергея Власенко, на предмет его  практического опыта как адвоката по уголовным делам.  Привожу некоторые моменты из его биографии:

Место рождения, образование. Родился во Львове. В 1992 году окончил Львовский государственный университет им.И.Франко по специальности «правоведение».

Карьера. 1984-1985 гг. — делопроизводитель юридического отдела Львовского завода им.В.Ленина.

По окончании очного обучения в вузе, в 1992-м, — начальник юридической службы АО «Международная Восточно-Европейская Товарно-Фондовая биржа».

1992-1999 гг. — первый заместитель директора львовского ООО «ВКФ «Континент-Украина-Львов».

В 1993-м — юрист львовского СП «Бинграис ЛТД».

1993-1997 гг. — директор львовского СП «СЦБ — Украина». В 1997-м получил свидетельство на право осуществления адвокатской деятельности, после чего переехал в Киев.

1998-2000 гг. — заместитель главы — начальник департамента «Центра развития украинского законодательства» в столице.

В 2000 году — адвокат адвокатской компании «Правис», затем — начальник информационно-аналитического управления НАК «Нефтегаз Украины».

В 2000-2006 гг. С.Власенко — старший партнер адвокатских компаний «Правис», «Резников, Власенко и партнеры». Кстати, с сентября 1999 по август 2004 гг. управляющим партнером «Прависа» был нынешний замглавы Секретариата Президента Игорь Пукшин.

2006-2008 гг. — партнер юридической фирмы «Магистр и партнеры», старшим партнером в которой был нынешний первый замминистра юстиции Евгений Корнийчук.

В марте 2008 года был назначен заместителем главы Государственной налоговой администрации Украины Сергея Буряка.

В июне 2008-го принял присягу народного депутата Украины. Член фракции Блока Юлии Т имошенко.

За время адвокатской деятельности принимал участие в ряде резонансных судебных дел. Защищал интересы кандидата на пост Президента Украины Виктора Ющенко (в деле о массовых фальсификациях во время второго тура выборов), участвовал в приватизационных спорах вокруг «Криворожстали» (на стороне совместной структуры миллиардеров Рината Ахметова и Виктора Пинчука) и «Никопольского завода ферросплавов» (на стороне В.Пинчука). Защищал авторские права известного украинского исполнителя Андрея Данилко (сценический псевдоним — Верка Сердючка). Отстаивал интересы иностранного предприятия «Интер-медиа» по иску о признании права собственности на долю в уставном фонде украинского телеканала «Студия «1+1».

Мотивом назначения С.Власенко заместителем главы ГНАУ, как писало издание «КоммерсантЪ-Украина», стало желание Кабмина, возглавляемого лидером БЮТ Юлией Тимошенко, сменить главного юриста налоговой и, в итоге, сократить число судебных тяжб, «финансовая сторона» которых к тому времени уже превысила 40 млрд.грн.

В 2007 году С.Власенко, член Украинской социал-демократической партии, возглавляемой бывшим коллегой по адвокатскому бизнесу Е.Корнийчуком, участвовал в досрочных парламентских выборах. Стоял на 170-й (на тот момент «непроходной») позиции избирательного списка БЮТ. В мае 2008-го оказался перед выбором — то ли оставить за собой пост замглавы ГНАУ, то ли пополнить ряды фракции БЮТ в Верховной Раде в связи со сложением депутатских полномочий рядом «бютовцев»-совместителей, ранее перешедших на работу в исполнительную власть. Выбрал мандат нардепа.

Регалии. Заслуженный юрист Украины (2006)…

Из этой биографии (опять же как на мой взгляд)  отчетливо просматривается тот факт, что у Сергея Власенко не было достаточного  практического адвокатского опыта, непосредственно как адвоката по уголовным делам.  И привлечение уже на поздних стадиях процесса  адвокатов со специализацией в уголовных делах Сирого и Плахотнюка, уже не могло спасти ситуацию, так как  уже изначально тактика ведения этого процесса была выбрана не совсем  правильно.  Но  конечно, даже эти обстоятельства,  никак не меняют  тот фактор цинизма который присутствовал в словах Рената Кузьмина,  при оценке им,  не так оценки тактики защиты Тимошенко,  как его попыткой отбелить нашу не совсем правовую систему, где якобы — достаточно юридических инструментов для защиты любого человека.

Лев Ходаковский

 

Речь Юрия Луценко, в ходе судебных дебатов (На языке оригинала)

«Я хотів би висловитися про відповідальність кожної людини за свою долю і долю своєї країни…»

Події на цьому судовому процесі, де брутально порушено всі можливі права підсудних і, ширше беручи, події в Україні вцілому свідчать про те, що стан речей в нашій країні швидше нагадує купу гною, обнесену колючим дротом, ніж демократію. Підсумки 2,5 років влади Януковича зводяться до одного – країна грабується і ґвалтується купкою гангстерів при владі. Цей очевидний факт Партія регіонів намагається приховати через брехню контрольованих ЗМІ, якою напихає суспільство перед виборами, як гусей для фуа-гри.Трагізм загальної ситуації – в пануючому заціпенінні людей перед мафією. Більшість жертв Сім’ї Януковича і фактично всі, хто виконує свою роль гвинтика Межигір’я, мовчать і підкорюються злочинній системі. Відсутність історичної звички до індивідуального, несанкціонованого згори опору задля захисту особистої честі і гідності грає на руку правлячій мафії. Фрази на кшталт «проти влади не попреш», «один в полі не воїн», «аби не було війни» і «моя хата – з краю» засипають піском громадської апатії поодинокі спроби небайдужих змінити ситуацію.

Саме тому я хочу звернути увагу українців на те, що не сам Янукович чи Азаров ґвалтують бізнес, покривають убивць і мажорів, розганяють протести сльозогінним газом, відбирають власність і фабрикують кримінальні справи. Все це було б неможливим без десятків тисяч шісток-кровосісів, що по-рабськи слухняно знищують життя мільйонів співвітчизників і країни вцілому.

В історії це було вже не раз. Не Петро І і не Катерина ІІ з Петербургу, а свої запроданці знищили Гетьманщину і Січ. Не Сталін і Гітлер, а свої холуї організували Голодомор і концтабори.

Наш геніальний земляк Михайло Булгаков у своєму романі «Майстер і Маргарита», описуючи сатанинський бал, виводить перед Марго дітовбивцю Фріду, яку спокусив і покинув хазяїн кафе. «-Королева, – вдруг заскрипел кот, – разрешите мне спросить Вас: при чем здесь хозяин? Ведь он не душил младенца в лесу!».

Ця маґксима Булгакова про особисту відповідальність за своє місце у світі, за породження чудовиськ і підтримку режимів актуальна для часів і царів, і ЦК, і адміністрації президента.

Я не хочу звертатися до сучасних шарікових і фрід в погонах, з депутатськими значками, в судейських мантіях. Ці істоти із перебитим хребтом і ампутованою совістю – відходи української нації. А цікавитися лайном варто лише під час весняної оранки.

Я хочу звернутися до абсолютної більшості українців, які серцем і кишенею відчувають потребу знищення правлячої мафії та її шісток. Відчувають, але терплять, покладаючись на політиків і вибори раз на п’ять років.

Так, зміна влади, відсторонення клану Януковича – річ абсолютно необхідна. Але розраховувати, що це зроблять політики – величезна помилка. Ні Вольтер, ні Вашингтон, ні Гавел не змогли б покінчити із Середньовіччям, навіть якби чудом стали монархами в часи палаючих вогнищ Інквізиції.

Нове життя Європи почалося тоді, коли для громадян стала неприйнятною і співучасть, і мовчазне невтручання в дикунських розправах.

Покінчити із нашим новітнім Середньовіччям, з владою «минулого, що не минуло» неможливо без загальної моральної революції, без щоденного витискання з суспільного організму запроданців, без постійного особистого протистояння брехні і сваволі навколо себе. Без цього всі балачки про Європу – модна колискова, а не конкретний рух.

Європа – там, де греко-римська традиція, пройшовши етапи Античності, Відродження, Реформації та Просвітництва, визначила в економічному, політичному та духовному житті центральність інтересів Людини.

Всім, хто прагне покінчити із візантійсько-ординським синтезом деспотії і відновити європейську Україну, варто зрозуміти, що ця центральність інтересів Людини передбачає і центральність обов’язків Людини.

Очікувати європейського рівня доходів, прав, безпеки, екології тощо без постійної особистої активної позиції – це мені нагадує історію 40-х років по управлінню внутрішніх справ у Донецькій області. Там дільничний інспектор заскочив бригадира, який намагався оволодіти колгоспницею. У своїй постанові міліціонер виніс рішення відмовити у порушенні кримінальної справи по зґвалтуванню, оскільки «несмотря на голосовые протесты, поза ног и движения рук гражданки полностью способствовали действиям гражданина».

Завдання очищення країни від нинішньої ненажерливої мафії вимагає від кожного громадянина особистої протидії. Без перекладання свого обов’язку на санкції Заходу, без очікувань підходящого політичного вождя, без розрахунку, що новий Майдан збереться сам собою.

Шановні друзі! Ми з вами в полоні янучар із 2010 року.

З політичних мотивів мене утримують у тюремній камері вже 594 дні. Проте я почуваю себе вільним і повним оптимізму. Статус вільної людини, як і статус вільної нації, не задається режимом, його треба здобувати у постійній боротьбі за свою гідність.

Так сталося, що в ці дні збіглися в часі два політичні процеси – кінець судового фарсу наді мною і початок виборів до Верховної Ради. Звичайно, це неспівставні за масштабом і значенням події. Але, мені здається, що провал плану Януковича по тотальному знищенню опозиції в ході політичних судилищ дає вірний алгоритм перемоги у виборчому процесі.

Ключова умова успішності грабіжницької політики нинішнього режиму – покірність і мовчанка жертв. Ні Юлія Тимошенко, ні Юрій Луценко, ні наші однодумці не злякалися і не змінили своїх переконань. Бажаної для гангстерів із Партії регіонів мовчанки не вийшло. І бульдозер Януковича забуксував. Грандіозний обвал підтримки виборцями Партії регіонів, активність і об’єднання вітчизняних демократичних сил, – все це результат безкомпромісного захисту національної і особистої гідності конкретними бійцями.

Півтора роки журналісти є свідками мого процесу. Я дуже вдячний за те, що вони висвітлювали його. Через засоби масової інформації суспільство мало змогу пересвідчитися в повній фальсифікації справ і абсурдності звинувачень. Рішення Європейського суду з прав людини про незаконність і політичну вмотивованість арешту стало першим кроком до юридичної реабілітації, хоча вже сьогодні фактом є те, що режим не зміг зробити мене винним в очах більшості українців.

Це означає, що дати мафії бій, всіма доступними способами відстоювати свої права і переконання – значить виграти! Не важливо – сьогодні чи завтра. Бій, активний опір у будь-якому разі означає залишитися вільною людиною. І це робить перемогу неминучою.

Застосовуючи цей алгоритм моєї судової поведінки до великих подій, я хочу сказати, що вибори – це шанс вилікувати пролежні національної дієздатності до опору мафії. Вибори – шанс покінчити із Партією регіонів, партією злодіїв і брехунів, з примарами колоніального минулого із КПУ, з відвертими і замаскованими гидотними «тушками». Я розумію, що мафія широко застосує на цих виборах брехню, примус і підкуп. А що ще можуть робити члени організованого злочинного угрупування, які вивезли із країни лише за два останні роки понад 50 мільярдів доларів в офшорні зони Кіпру?

Але водночас я вірю, що важкі часи спонукають людей до кращих вчинків, до включення механізмів самозахисту врешті-решт. Адже голосувати за вовків можуть лише ті барани, які не задумуються, звідки візьметься обіцяний за їх голос шашлик.

Це варто усвідомити: на цих виборах немає куди відступати, це бій за особисте і національне виживання 88% пограбованого суспільства. Простити все, що витворяла влада Партії регіонів за ці 2,5 роки, означає підштовхнути їх зробити це з людьми ще і ще раз!

Так, ми маємо неідеальну опозицію. Згоден з тими, хто критикує спрощеність і популізм її програми, хто незадоволений її списками. Але при всьому цьому – в об’єднаній опозиції представлені політики, а не олігархи і гангстери. Її лідери робили помилки, але не перетворювали Україну в ЗАО «Межигір’я», де все належить правлячій Сім’ї. З програмою опозиції можна сперечатися, але не збирати вибиті зуби поламаними руками.

Вибір між Партією регіонів і «Батьківщиною» – це не вибір між двома політичними силами. Це вибір між мафією і демократією. Демократію можна удосконалювати і навіть відправляти у відставку. Мафію можна тільки перемагати. І це справа не Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка, Віталія Кличка, Анатолія Гриценка чи Юрія Луценка. Це справа кожного, хто хоче жити, а не виживати в Україні.

Влада Януковича забрала у нас майже всі права. Крім права на особистий вчинок. Результат виборів залежить уже не від політиків, а від громадян України. Оминути цей вибір неможливо. Для багатьох громадян цей вибір буде важким. Але життя вчить, що тільки те, що важко, те й важливе по-справжньому.

Дати бій мафії – означає не просто зробити вибір на користь об’єднаної опозиції на цих парламентських виборах. Це означає отримати те, що не може дати вам ніхто, – стати вільною людиною.

І, незалежно від результатів, які оголосить ЦВК, це зробить вас переможцем. І тільки об’єднання цих мільйонів маленьких перемог зробить вільною всю нашу країну.

Слава Україні!

Юрій ЛУЦЕНКО