Author Archives: yury zabalsky

Открытое письмо адвоката Министру внутренних дел Украины

Когда невозможно достучаться до власти, люди начинают писать отрытые письма представителям властных структур. Так и в этом случае к нам обратился наш коллега адвокат Забальский Юрий Петрович, с просьбой разместить открытое письмо к министру внутренних дел Украины Захарченко В.Ю. . Со своей стороны, мы решили разместить это открытое письмо адвоката, а также сообщили о размещении такого открытого письма на нашем сайте, в Министерство внутренних дел Украины, по электронному адресу указанному в Единой базе данных электронных адресов, номеров факсов (телефаксов) субъектов властных полномочий. Полученный ответ мы обещаем разместить на страницах нашего сайта. Итак публикуем указанное открытое письмо.

 

Міністру внутрішніх справ України Захарченку В.Ю.

Адвоката Забальського Юрія Петровича, Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 171 н від 26.05.2005 року

Адреса: м. Київ, вул. Семеренка, 2/19, кв. 146, тел. 097-058-00-61

 

ШАНОВНИЙ ВІТАЛІЮ ЮРІЙОВИЧУ!

 

Вимушений звернутись до Вас в надії, що Ви хоч іноді перечитуєте звернення на Вашому блозі, тому що офіційні звернення на Ваше ім’я, подане через приймальню громадян МВС, до Вас не потрапляє, а скеровується по місцю оскаржуваних дій і на практиці, самі ж порушники закону себе і перевіряють.
Такий стан речей зводить нанівець весь контролюючий бюрократичний апарат та породжує свавілля на місцях.
Ні для кого не секрет, що деякі співробітники міліції, давно обернули службу в органах внутрішніх справ на власний високоприбутковий бізнес. Відсутність належного контролю з боку керівництва МВС цьому ганебному явищу лише сприяє.

Зокрема, працівники Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, в догоду власним інтересам, використовують владу та надані їм законом повноваження, не лише не дотримуючись, але навіть прямо ігноруючи норми чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Допускають самочинне трактування та нехтування не лише Українського, але і міжнародного законодавства.

Так, в провадженні СВ Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області перебуває кримінальна справа № 19-30938, за обвинуваченням Осіпенкова Є.О. у скоєнні злочину передбаченого ст.. 128 КК України.
Дану кримінальну справу було порушено 14 листопада 2008 року, за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень гр.. Кисельову С.Н., що мало місце 12.11.2008 року, за ознаками ст.. 121 ч. 1 КК України.

20 вересня 2010 року Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя відносно обвинуваченого Осіпенкова Є.О. було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Генеральною прокуратурою Російської Федерації задоволено запит Генеральної прокуратури України про видачу Осіпенкова Є.О. для притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ст.. 121 ч.1 КК України.
Співробітниками УВС по Калінінградській області РФ, обвинуваченого Осіпенкова Є.О., 02 травня 1983 року народження, було затримано 30 вересня 2010 року.
01 жовтня 2010 року прокурором Ленінградського району м. Калінінграда Осіпенкову Є.О. застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
26 жовтня 2010 року надійшов запит Генеральної прокуратури України про видачі обвинуваченого для притягнення його до кримінальної відповідальності.
29 жовтня 2010 року прокурором Ленінградського району м. Калінінграда Осіпенкову Є.О. обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення можливості подальшої видачі його правоохоронним органам України.
29 листопада 2010 року постановою судді Ленінградського районного суду м. Калінінграда РФ, строк тримання під вартою обвинуваченого Осіпенкова Є.О. було продовжено до 30 травня 2011 року і його було етаповано до Маріупольського СІ-7.
11 лютого 2011 року Осіпенкова Є.О. було доставлено до Київського СІ-13 і таким чином з цієї дати він утримувався під вартою на території України і на нього поширювалась дія українського законодавства. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання 30 вересня 2010 року.
До маріупольського СІ-7 Осіпенкова Є.О. було доставлено 06 березня 2011 року, де згідно чинного законодавства протягом двох діб йому мало бути пред’явлене обвинувачення. Про те, після наполягання зі сторони захисту побачення з арештованим Осіпенковим Є.О. було надано лише 11 березня 2011 року, але і в цей день жодних слідчих чи процесуальних дій з ним не проводилось.
15 березня 2011 року Осіпенкова Є.О. в присутності захисника було ознайомлено з висновками експертиз по справі, згідно яких вбачається, що тілесних ушкоджень потерпілому могло бути заподіяно як Осіпенковим так і іншою особою.
Згідно вимог ст.. 133 КПК України, обвинувачення повинно бути пред’явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого
або його приводу.
В установлені законом строки, обвинувачення Осіпенкову Є.О. пред’явлено не було, до суду, для обрання міри запобіжного заходу він не доставлявся.
Стороною захисту, 17 березня 2011 року, була подана заява прокурору Орджонікідзевського району м. Маріуполя, про те, що Осіпенков Є.О. незаконно утримується під вартою в СІ-7 м. Маріуполя.
Проведеною перевіркою, прокурором району було встановлено, що 16.03.2011 року о 10 год. 30 хв. о/у СКР Орджонікідзевського РВ на підставі ст.. 106 КПК України було затримано Осіпенкова Є.О.
18.03.2011 року, слідчий СВ Орджонікідзевського ММУ звернувся до прокуратури району з поданням про обрання відносно Осіпенкова Є.О. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Однак прокуратурою району зазначене подання слідчого не підтримано та відносно нього було обрано запобіжний захід підписку про невиїзд.
Таким чином з 6 по 18 березня 2011 року мій підзахисний Осіпенков Є.О незаконно утримувався під вартою в СІ-7 м. Маріуполя, міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд також була обрана з порушенням норм закону.
Проведеною очною ставкою з потерпілим Кисельовим С.Н. було встановлено, що дійсно між ним та Осіпенковим Є.О., дійсно мала місце бійка у вечірній час 12 листопада 2008 року, яка виникла на ґрунті того, що потерпілий перебував у нетверезому стані і по дорозі до свого помешкання почав грубо чіплятись до прохожих незнайомих йому людей та висловлюватись нецензурною лайкою, що в свою чергу і спровокувало конфлікт та бійку між ним та моїм підзахисним. До того часу потерпілий та Осіпенков Є.О не були знайомі, мотиву на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, не встановлено. Крім того у показах обвинуваченого та потерпілого мають місце суттєві розбіжності стосовно часу скоєння злочину.
18 березня 2011 року, слідчим СВ Орджонікідзевського РВ злочин було перекваліфіковано зі ст.. 121 ч. 1 КК України на ст.. 128 КК України, міру запобіжного заходу змінено на підписку про невиїзд, а також в присутності захисника виконано вимоги ст. 218 КПК України, а саме оголошено про закінчення досудового слідства по справі та пред’явлено матеріали справи для ознайомлення обвинуваченому та захиснику.
До цього часу вказана кримінальна справа знаходиться в СВ Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, прокурору для перевірки та скерування до суду не направлялась.
Матеріали пред’явлення обвинувачення за ст.. 128 КК України та протоколи виконання вимог ст.. 218 КПК України з кримінальної справи зникли самим загадковим способом, а обвинувачення за ст.. 121 ч. 1 КК України, у відповідності норм чинного КПК України, Осіпенкову Є.О. не пред’являлось.

Ні обвинуваченим, ні стороною захисту будь-яких клопотань стосовно зміни запобіжного заходу чи зупинення досудового слідства не надавалось.

Зміна кваліфікації злочину відбувалась виключно з ініціативи органів слідства, при цьому слідчим Комісаровою В.О., було запевнено, що справу з наявним обвинуваченням буде скеровано до суду.

Починаючи з травня 2011 року, слідчий Комісарова В.О., стала регулярно мені телефонувати та вимагати якісь незрозумілі довідки про стан здоров’я мого підзахисного і повідомила, що керівництво забороняє їй направити справу до суду. Будь-якої внятної причини для цього вона не повідомила.

Подібна протиправна поведінка з боку працівників прокуратури, карного розшуку та слідства Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС, пояснюється як вдалось встановити захисту з власних джерел, неабиякою матеріальною зацікавленістю, яку в свою чергу забезпечує працівникам міліції та прокуратури (чим інакше пояснити відсутність реагування на явні порушення закону) рідна тітка Осіпенкова Є.О., Брижан Тетяна Михайлівна, яка працюючи викладачем Приазовського технічного університету, безумовно маючи корумповані зв’язки в правоохоронних органах міста Маріуполя, постійно фінансує кримінальне переслідування Осіпенкова Є.М. та його батька Осіпенкова О.М, на ґрунті неприязних родинних стосунків, які виникли та існують протягом тривалого часу.
Зі слів осіб, що входять до близького оточення Брижан Т.М., остання організувала та успішно користується незаконним джерелом отримання доходів, шляхом крадіжок та перепродажі комплектуючих та запасних частин на об’єктах ЗАТ «Метінвест» заводу «Азовсталь», а також шляхом вимагання та отримання хабарів з абітурієнтів та студентів Приазовського технічного університету.
На даний час, на мене та на мого підзахисного чиниться тиск з боку співробітників Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС, зокрема з боку працівників карного розшуку та слідства.
29 листопада 2011 року, я був запрошений працівником карного розшуку ГУ УМВС України в м. Києві Самойленком А.В. до службового приміщення де зустрівся з слідчим Орджонікідзевського РВ ММУ УМВС Комісаровою В.О. та незнайомим мені чоловіком, який представився заступником начальника карного розшуку Маріупольського МУ УМВС, які в свою чергу почали схиляти мене до протиправних дій, в порушення Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру», а саме, щоб я умовив свого підзахисного задніми числами підписати документи стосовно пред’явлення обвинувачення за ст.. 121 ч. 1 КК України та визнати свою вину в інкримінованому йому злочині. При цьому погрожували наявністю постанови про арешт мого підзахисного, і що вони його арештують у випадку відмови. В разі згоди з їх протиправною пропозицією, було обіцяно зняти Осіпенкова Є.О. з розшуку, а також «гарантовано» вирок суду не пов’язаний з позбавленням волі.
Зустріч вказані працівники міліції призначили в підземному переході станції метро «Театральна». Я повідомив про вимоги працівників міліції батька Осіпенкова Є.О., Осіпенкова О.М., який погодився на зустріч і після розмови передав мені диктофонний запис розмови з слідчим Комісаровою В.О. та працівником карного розшуку для приєднання до скарги.
Зважаючи на викладені факти, я вважаю, що дії працівників міліції м. Маріуполя є протиправними, спрямованими на ухилення від відповідальності за незаконне тримання під вартою мого підзахисного в період з 6.03.2011 по 18.03.2011 року, а також відповідальності за замовне кримінальне переслідування особи за злочин, який вона не скоювала.

Мною було подано заяву на Ваше ім’я реєстр інд. 3-3791 від 01.12.2011 року, яку було відповідним чином направлено на місце для організації перевірок.

Природно, що така перевірка не дала жодних позитивних наслідків. Я отримав безліч відписок, включаючи постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та насміхання з боку працівників міліції.

Крім того, виникає питання, за чій рахунок було відряджено з м. Маріуполя до Києва цілу слідчо-оперативну групу. За які кошти вони мали змогу пересуватись по місту на таксі при невеликій міліцейській зарплатні.
На якій підставі мій підзахисний перебуває в розшуку, адже з ним було завершено всі необхідні слідчі дії. А якщо ні, то на якій підставі і з яких міркувань відносно нього було змінено запобіжний захід.

Прошу витребувати вказану кримінальну справу у головне слідче управління МВС України та об’єктивно завершити розслідування справи в найкоротші строки тому, що в Донецькій області це зробити неможливо, тим паче, що до мого підзахисного було застосовано екстрадицію з Російської Федерації, тому справі може бути надано широкого міжнародного розголосу, що в свою чергу аж ніяк позитивно не вплине на міжнародний авторитет України.

З повагою, Забальський Ю.П.