Учитывая то как принимался этот новый уголовно-процессуальный кодекс, невозможно назвать этот процесс законным. Способ  его принятия,  во многом говорит и содержании этого закона. Согласно высвечиваемым на табло Верховной Рады данным, где высвечивались данные  о том, что  за него (кодекс)  проголосовал  271 народный депутат, из якобы, 283 присутствующих. Впрочем, для тех, кто следил за процессом голосования с балкона Верховной Рады или с экранов телевизоров, новая редакция УПК также станет символом парламентской вакханалии и дерзкого пренебрежения всех основ парламентаризма. Так в 22:39:18 (это время зафиксировано в протоколе заседания ВР 12.04.2012 г.) Народный депутат  ОДАРЧЕНКО Ю.В. на заседании ВР заявил: “…Владимир Михайлович, сейчас (мы посчитали) в зале находится 56 человек от Партии регионов. Я заявляю о преступлении. Владимир Михайлович, мы сейчас фиксируем все, кого нет в зале и будем подавать на них в суд…”.

Были часы, когда статьи этого “исторического документа” принимали пальцами рук 20-30 депутатов от большинства. И хотя сам документ по своему  качеству абсолютно не претендует на  «прорыв» в  юридической мысли (как это пытаются преподнести некоторые СМИ), обстоятельства, при которых он принимался, символизирует всю архаичность и совковость главного законодательного органа страны, а также  прямо  указывает и на то,  как будет  реализовываться и восприниматься этот кодекс, теми должностными лицами, которые обязаны будут его соблюдать при осуществлении ими нашего противоречивого  «правосудия».

(фото с сайта “Украинская правда”)

Пытаясь найти окончательный текст нового УПК я зашел на страницу Верховной Рады,  страницу именно этого законопроекта, но на ней был только только  один текст, подготовленный ко второму слушанию в редакции от 09.04.2012 г.  Другого текста принятого в целом  уже под утро 13.04.2012 г.  на сайте ВР небыло, поэтому пришлось довольствоваться тем что есть. С самого начала хочу обратить внимание читателей, что и  само название этого документа (проекта в редакции к второму чтению от 09.04.2012, расположенного на сайте Верховной Рады по адресу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=42312&pf35401=219462) который по одному только названию определяет и всю его дальнейшую сущность, заметьте в этом проекте он называется не Уголовно-процессуальный кодекс (Кримінально-процесуальний кодекс України), а  «КАРНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ» и хотя  это название может восприниматься как синоним такого понятия как  «Уголовно-процессуальный», но вместе с тем, следует учитывать, что основной корень из этого словосочетания: «Карно-процесуальний»  все таки  происходит от слов «КАРНИЙ, КАРА, КАРАТИ» (уголовный, наказание, наказывать) … и если переводить  исходя из  смысла корня этого слова, то на русском языке это могло бы звучать  бы  и как «Карательно-процессуальный кодекс Украины». То есть  такое словосочетание изложенное на украинском языке, как:  «Карно-процесуальний», по сравнению с таким понятием как «Кримінально-процесуальний» носит  некий карательный оттенок этого кодекса.  Кроме этого, сам документ (проект  который выносился на рассмотрение ВР  13..04.2012 г.) содержит в себе огромное  количество самых  различных ошибок, а с учетом того, что новый УПК был принят  13 числа, да еще и в пятницу :) , что в какой то мере также  символично говорит о его духе и направленности относительно соблюдения в нем  интересов всех граждан Украины.

И для более полной картины восприятия предлагаю ознакомиться с оным «документом» на языке оригинала:

КАРНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Проект закону  для другого читання на  09.04.2012)

Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та межі його дії

Стаття 2. Завдання кримінального судочинства

 

1. Завданнями кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного  учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

 

Стаття 3. Визначення основних термінів Кодексу

 

1. Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає спеціальних вказівок, мають таке значення:

1) близькі родичі та члени сім’ї – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;

7) закон України про кримінальну відповідальність – законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки);

«14) притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення».

Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження

 

1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;

15) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;

22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

 

Стаття 12. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність

 

Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

 

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

 

Стаття 19. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення

 

Стаття 20. Забезпечення права на захист

 

1. Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

 

Стаття 21. Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень

 

Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

 

Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності

 

Стаття 25. Публічність

 

1. Прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

 

Стаття 27. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами

 

1. Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

 

Стаття 28. Розумність строків провадження у кримінальній справі

 

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

 

Стаття 29. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

 

4. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, а також інші процесуальні документи кримінального провадження надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру,  у перекладі на їх рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

 

Стаття 33. Підсудність

 

1.       Місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам підсудні  всі  кримінальні справи,  крім справ, підсудних Апеляційному  суду Автономної  Республіки   Крим,   апеляційним   судам   областей,   міст  Києва  і Севастополя,    Вищому    спеціалізованому    суду    з    розгляду    цивільних    і кримінальних справ.

Кримінальне провадження щодо рішень, ухвалених місцевими (районними, міськими, районними у містах, міськрайонними) судами в апеляційній інстанції здійснюють Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя.

2.       Апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя підсудні такі кримінальні справи:

1) про злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти громадської безпеки, злочини проти громадського порядку та моральності, злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочини у сфері службової діяльності, передбачені статтями 115, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 328, 329, 330, 331, 332, 333, 334,335, 336, 337, 368 Кримінального кодексу України,справи за участю суду присяжних та справи, матеріали яких містять державну таємницю.

У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прийняти її до свого провадження.

Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснює Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ

3.       Вищому спеціалізованому суду з розгляду цивільних і кримінальних справ підсудні кримінальні справи про злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109,110, 111, 112, 113, 114 Кримінального кодексу України, а також про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад державних службовців, суддями, прокурорами, працівниками правоохоронних органів, а також Служби безпеки України.

Перегляд рішень, ухвалених Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ як судом першої інстанції, здійснюється Верховним Судом України.

4.       Верховним Судом України також переглядаються судові рішення з питань істотного    порушення    кримінально-процесуального    закону,    неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого,   а також справи, у яких міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Вироки апеляційних судів та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлені ними як судами першої інстанції, можуть бути скасовані або змінені Верховним Судом України і у зв’язку з однобічністю, неповнотою досудового розслідування чи судового провадження або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинами справи.

5.       Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

 

Стаття 35. Автоматизована система документообігу суду

 

3. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

2. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

 

Стаття 41. Оперативні підрозділи

 

2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

7. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника.

4) коли він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

 

Стаття 55. Потерпілий

 

1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди та шкоди діловій репутації.

6. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої – третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням  потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Після того як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

 

Стаття 57. Обов’язки потерпілого

 

1. Потерпілий зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у випадку неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;

2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю;

4) давати правдиві показання.

 

Стаття 78. Підстави для відводу захисника, представника

 

2. Особа не має права брати участь в цьому ж кримінальному провадженні як захисник, представник також у випадках:

 

§ 3. Показання

 

Стаття 95. Показання

2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

3. Свідок, експерт зобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

 

Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них

 

5) гроші, цінності та інше майно, які були об’єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям, а в разі невстановлення їх – передаються в дохід держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

 

Стаття 101. Висновок експерта

 

5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

 

Стаття 110. Процесуальні рішення

 

5. Постанова слідчого, прокурора складається з:

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:

зміст прийнятого процесуального рішення;

місце та час (строки) його виконання;

особу, якій належить виконати постанову;

можливість та порядок оскарження постанови.

Стаття 114. Встановлення процесуальних строків прокурором, слідчим суддею, судом

 

1. Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

2. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

3. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого (підсудного). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

 

Стаття 128. Цивільний позов у кримінальному провадженні

 

1. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

 

Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

 

6. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п’ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

7. Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

 

Стаття 164. Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів

 

1. В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено:

7) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

 

Стаття 170. Підстави для арешту майна

 

1. Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

3. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

 

Стаття 181. Домашній арешт

 

6. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.  По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

 

Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу

 

2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов’язаний роз’яснити його права:

1) мати захисника;

2) знати суть та підстави підозри або обвинувачення;

3) знати підстави його затримання;

4) відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення;

5) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;

6) досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;

7) заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду;

8) оскаржувати застосування запобіжного заходу.

 

Стаття 199. Порядок продовження строку тримання під вартою

 

Стаття 205. Виконання ухвали  щодо обрання запобіжного заходу

 

1. Ухвала суду, слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

 

Стаття 207. Законне затримання

 

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

 

Стаття 214. Початок досудового розслідування

 

1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

 

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

 

7. Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатимуть це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

 

Стаття 224. Допит

 

1. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

 

Стаття 226. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи

 

1. Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.

 

Стаття 227. Участь педагога, психолога, лікаря або законного представника у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи

 

1. При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.

2. До початку слідчої (розшукової) дії педагогу, психологу, лікарю або законному представнику роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.

 

Стаття 230. Пред’явлення трупа для впізнання

 

1. Пред’явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу.

 

Стаття 231. Протокол пред’явлення для впізнання

 

1. Про проведення пред’явлення для впізнання згідно з вимогами цього Кодексу складається протокол, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

2. У разі проведення пред’явлення для впізнання згідно з правилами, передбаченими частинами п’ятою і шостою статті 228 цього Кодексу, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов’язково зазначається, що пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред’явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого пред’явлення для впізнання. У такому разі анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування.

3. Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

 

Стаття 235. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

 

1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

 

Стаття 237. Огляд

 

1. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

 

Стаття 250. Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді

 

1. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділом І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX,  XIII,  XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

 

Стаття 255. Заходи щдо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні

 

1. Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, після ознайомлення з ними сторони  захисту, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.

 

Стаття 268. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

4. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 цього Кодексу.

 

Стаття 271. Контроль за вчиненням злочину

 

1. Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися за наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та здійснюється в таких формах:

1) контрольована поставка

2) контрольована та оперативна закупка;

3) спеціальний слідчий експеримент;

4) імітування обстановки злочину.

5. Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину  визначається законодавством.

 

Стаття 284. Закриття кримінального провадження

 

3. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1-2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

 

Стаття 285. Загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності

 

2. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення.

 

Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні

 

10. Сторонам, потерпілому надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання.

 

Стаття 302. Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні

 

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

 

Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на оскарження

 

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим – особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, – підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 – 316 цього Кодексу.

 

Стаття 315. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду

 

3. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування,  вважається продовженим.

 

Стаття 320. Запасний суддя

 

1. У кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання. Про призначення запасного судді робиться відмітка в журналі судового засідання.

 

Стаття 326. Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача

 

1. Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.

Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений, цивільний відповідач повністю визнав пред’явлений позов.

 

Стаття 337. Визначення меж судового розгляду

 

1. Судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

 

Стаття 344. Оголошення складу суду і роз’яснення права відводу

 

1. Після виконання зазначених у статтях 342, 343 цього Кодексу дій головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він призначений, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз’яснює учасникам судового провадження право відводу і з’ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.

 

Стаття 354. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого

 

4. У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання, в іншому приміщенні, з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

 

Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

 

1. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

 

Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

 

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

 

Стаття 434. Касаційний розгляд

 

3. Сторони та інші учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим висловлюють доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. За ними висловлюють доводи інші учасники судового провадження. Суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

 

Стаття 469. Ініціювання та укладення угоди

 

4. Угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (крім кримінальних проступків та злочинів, вчинених через необережність). Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

 

Стаття 481. Повідомлення про підозру

 

1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється:

1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові – Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2) народному депутату України,  кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати, заступникам Генерального прокурора України – Генеральним прокурором України;

3) судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному та засідателю на час здійснення ними правосуддя – Генеральним прокурором України або його заступником;

4) Генеральному прокурору України – заступником Генерального прокурора України;

статтю 482 викласти в такій редакції:

«Стаття 482. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу

1. Затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

2. Притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

3. Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції  та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що  відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

4. Особливості порядку притягнення народного депутата України до відповідальності визначаються Конституцією України, законами України «Про статус народного депутата України», «Про Регламент Верховної Ради України» та цим Кодексом.

 

Стаття 491. Участь педагога, психолога або законного представника в допиті неповнолітнього підозрюваного

 

2. До початку допиту педагогу, психологу або законному представнику роз’яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному. Слідчий, прокурор вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу.

 

Стаття 512. Судовий розгляд

 

1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов’язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.

 

Стаття 514. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

 

3. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

 

Стаття 517. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження

 

3. До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний, обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

 

Стаття 534. Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні

 

2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

 

Стаття 536. Відстрочка виконання вироку

 

2) при вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини – на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;

 

Стаття 537. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків

 

1. Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

 

Стаття 541. Роз’яснення термінів

10) тимчасовий арешт – взяття під варту особи, розшукуваної за вчинення злочину за межами України, на строк, визначений цим Кодексом або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію);

У назві статті 545, частині четвертій статті 554, статті 558, частині четвертій статті 565, частині четвертій статті 573, статті 574, частинах четвертій та п‘ятій  статті 575, частині першій статті 578, частині третій статтті 579, частині другій статті 581, частині четвертій статті 582, частині восьмій статті 583, частинах першій, другій та чотирнадцятій статті 584, статті 586, статтті 587, частині четвертій статті 588, пункті 4 частини першої статті 589, частинах першій та другій статті 590, частині першій статті 591, статті 592, статті 593 слова “уповноважений (центральний)” замінити словом “центральний” у відповідному відмінку.

 

Стаття 545. Уповноважений (центральний) орган України

 

3. Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються повноваження, передбачені частинами першою, другою цієї статті.

 

Стаття 548. Запит про міжнародне співробітництво

 

1. Запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами цього Кодексу та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності – згідно з цим Кодексом.

2. Запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

 

Стаття 552. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу

 

6. На стадії досудового розслідування запит про міжнародну правову допомогу погоджується у письмовій формі прокурором, який здійснює нагляд за дотриманням законів при проведенні досудового розслідування.

 

Стаття 554. Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу

 

3. У межах компетенції Генеральна прокуратура України має право надавати вказівки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання такого запиту. Зазначені вказівки є обов’язковими до виконання відповідним компетентним органом України.

 

Стаття 558. Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України

 

1. Центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, за результатами розгляду запиту компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу приймає рішення про:

1) доручення його виконання органу досудового розслідування, прокуратури або суду із одночасним вжиттям заходів щодо забезпечення умов конфіденційності у разі необхідності;

 

Стаття 562. Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу

 

1. Якщо для виконання запиту компетентного органу іноземної держави необхідно провести процесуальну дію, виконання якої в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дія проводиться лише за умови отримання відповідного дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає. Підставою для вирішення питання щодо надання такого дозволу є матеріали звернення компетентного органу іноземної держави.

 

Стаття 564. Вручення документів

 

1. За запитом компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу документи та рішення, долучені до такого запиту, вручаються особі, визначеній у запиті, в порядку, встановленому цією статтею.

 

Стаття 566. Виклик особи, яка перебуває за межами України
2. Викликана особа не  може  бути  притягнута  до  кримінальної відповідальності, затримана, стосовно неї не може бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до неї не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження чи обмеження її особистої свободи як з приводу кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження, так і за будь-яке інше кримінальне правопорушення, вчинене до перетину державного кордону України (при в'їзді в Україну). Стосовно такої особи не може бути приведений до виконання вирок, ухвалений до перетину державного кордону України у зв'язку з викликом. Підозрюваний, обвинувачений або засуджений може бути затриманий, стосовно нього може бути застосований запобіжний захід або приведений до виконання вирок лише за злочин, зазначений у повістці.

 

Стаття 567. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції

 

1. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави проводиться у присутності слідчого судді за місцезнаходженням особи за допомогою відео- або телефонної конференції у таких випадках:

 

Стаття 568. Розшук, арешт і конфіскація майна

6. За клопотанням центрального органу України суд може прийняти рішення про передачу майна, конфіскованого згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, а так само його грошового еквівалента:

1) запитуючій стороні, яка прийняла рішення про конфіскацію для відшкодування потерпілим шкоди, завданої злочином;

2) згідно з міжнародними договорами України, що регулюють питання розподілу конфіскованого майна або його грошового еквівалента.

 

Стаття 572.  Оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб, відшкодування завданої шкоди та витрати, пов’язані з наданням міжнародної правової допомоги на території України

5. Якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, за рахунок компетентного органу іноземної держави відшкодовуються витрати, пов’язані з виконанням запиту  про міжнародну правову допомогу, на:

1) виклик на територію іноземної держави учасників кримінального провадження, свідків та експертів, у тому числі в разі тимчасової передачі осіб;

2) проведення експертиз;

3) забезпечення безпеки учасників кримінального провадження;

Стаття 583. Тимчасовий арешт

 

1. До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до 40 діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.

 

Стаття 584. Застосування запобіжного заходу у вигляді  тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)

 

14. Уповноважений (центральний) орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, зазначених у частині  другій статті 589 цього Кодексу.

 

Стаття 589. Відмова у видачі особи (екстрадиції)

 

2. Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

 

Стаття 595. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав

 

1. Клопотання компетентних органів інших держав про перейняття Україною кримінального провадження розглядається центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днів з дня його надходження.

 

Стаття 596. Неможливість перейняття кримінального провадження

 

1) не дотримані вимоги частини другої статті 595 цього Кодексу або міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

 

Стаття 597. Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження

 

2. Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.

 

Стаття 613. Витрати, пов’язані з передачею засудженої особи

 

2. Витрати, пов’язані з передачею засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок Державного бюджету України.

3.3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122 ):

у статті 15 слова «щодо подання органу дізнання, слідчого» замінити словом «або»;

назву та абзац перший частини першої статті 1854 викласти в такій редакції:

«Стаття 1854. Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора

Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора;

у статті 1856:

назву викласти в такій редакції:

«Стаття 1856. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або протесту, припису чи подання прокурора»;

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«Залишення посадовою особою без розгляду протесту, припису чи подання прокурора, а так само несвоєчасна відповідь на подання, протест чи припис»;

статтю 253 викласти в такій редакції:

«Стаття 253. Передача матеріалів прокурору, органу досудового розслідування

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування»;

пункт 8 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:

«8) слідчий, прокурор (частина четверта статті 184, стаття 1854, частина друга статті 1856, статті 1858, 18511)»;

у частині другій статті 284 слова «слідства чи дізнання» замінити словом «розслідування».

3.4. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

5) частину шосту статті 369 викласти в такій редакції:

«6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину органу, наділеному законом правом здійснювати повідомлення про підозру»;

9) у статті 385:

абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

«1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України».

3.10. У статті 67 Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №№ 47-52, ст. 349):

1) у назві слова “орган  дізнання” замінити словами “службова особа, уповноважена на вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні”;

3.11.У Законі України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529):

третє речення частини другої статті 62 після слів “народного засідателя” доповнити словами “чи присяжного” ;

пункт 7 частини першої статті 91 викласти в такій редакції:

«7) на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв’язку із здійсненням стосовно нього кримінального провадження».

3.12. У Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303 із наступними змінами):

пункт 2 частини першої статті 8 викласти в такій редакції:

“2) проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку  товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України”;

3.14. У Законі України “Про міліцію” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20):

3) у статті 11:

у частині другій слово “злочинів” замінити словами “кримінальних правопорушень”, а слова “абзацами другим, третім, четвертим, шостим” замінити словами “абзацами другим, третім».

3.17. У Законі України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 1, ст. 1):

1) у назві слова “органів дізнання, досудового слідства” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування“;

2) у частині другій статті 11 слова “орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність” виключити.

3.19. У Законі України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 11, ст. 51):

1) пункт «в» частини першої статті 5  викласти в такій редакції:
«в) вимагати від слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів»;

2) у пункті “б” частини першої статті 15 слова “поза візуальним спостереженням” замінити словами “поза візуальним та аудіоспостереженням“;

3) статтю 16 викласти в такій редакції:

«Стаття 16. Закрите судове засідання

1. У випадках, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист, за мотивованою ухвалою суду може проводитися закрите судове засідання.

2. У випадках та в порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, для забезпечення безпеки учасника кримінального провадження, суд за власною ініціативою або за клопотанням учасників кримінального провадження може прийняти рішення про проведення допиту учасника кримінального провадження з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення, в тому числі у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка дає показання».

3.20. У Законі України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 358):

статті 14 та 15 викласти в такій редакції:

«Стаття 14. Використання учасників організованих злочинних угруповань у боротьбі з організованою злочинністю

1. Для здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю учасники організованих злочинних угруповань можуть залучатися до співробітництва в порядку, визначеному Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та Кримінальним процесуальним кодексом України.

2. Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування чи судового провадження сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі.

Стаття 15. Використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю

1. У боротьбі з організованою злочинністю спеціальним підрозділам органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надається право використовувати спеціальні технічні засоби у випадках та порядку, передбачених Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та Кримінальним процесуальним кодексом України”.

3.21. У Законі України “Про попереднє ув’язнення” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360):

1) частини першу та другу статті 1 викласти в такій редакції:

«Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Порядок попереднього ув’язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України»;

2) у частині четвертій статті 13 слова “постанови судді на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або на постанову про продовження строків тримання під вартою” замінити словами “в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою“;

3) у статті 20:

у частині четвертій слова та цифри “частиною шостою статті 586″ замінити словами та цифрами “частиною першою статті 583″;

4) у частині третій статті 21:

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

“повідомити особам під час взяття їх під варту про підстави та мотиви взяття під варту, роз’яснити право на оскарження в суді підстав та мотивів взяття під варту, надати у друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, статті 9 цього Закону та інших прав осіб, взятих під варту, які встановлені законом, а також забезпечити можливість реалізації інших прав осіб, взятих під варту, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, забезпечити наявність у достатній кількості текстів Конституції України, Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України, законів України “Про попереднє ув’язнення”, “Про прокуратуру”, “Про міліцію”, “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов’язки осіб, що тримаються під вартою, порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та місць попереднього ув’язнення, а також забезпечити можливість користування осіб, що тримаються під вартою, текстами зазначених нормативно-правових актів та науково-методичною літературою з цих питань”.

3.23. Частину третю статті 88 Закону України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207) викласти в такій редакції:

“3. Державний виконавець зобов’язаний надати доступ до документів виконавчого провадження на виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі якщо в ухвалі слідчого судді, суду міститься розпорядження про надання можливості вилучення документів, державний виконавець зобов’язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, опис документів, які були вилучені на її виконання, додаються до документів виконавчого провадження“.

3.24. У Законі України “Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383):

1) у частині шостій статті 8 слова слова “органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням”, а слова “або кримінальними” виключити.

3.32. У Законі України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 32, ст.225):

у статті 1 слова “розкриття і” виключити.

у пункті 1  частини першої  статті 8 слова «розкривати і» – вилучити;

у пунті 10 частини першої статті 8 слова “швидкого і повного розкриття злочинів та” виключити.

3.45. Назву статті 25 Закону України “Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 14, ст. 168) викласти в такій редакції:

«Стаття 25. Особливості повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим».

3.47. У Законі України “Про судову експертизу” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232):

1) у статті 1 слова “органів дізнання, досудового та судового слідства” замінити словами “органів досудового розслідування чи суду“.

У Законі України «Про пожежну безпеку» (Відомості Верховної Ради України,1994,№5, ст.21)
абзац п’ятий частини п’ятої статті 7 викласти в такій редакції: 
«проводять згідно з чинним законодавством перевірки, пов'язані з пожежами  та порушеннями правил пожежної безпеки».

У Законі України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” (Відомості Верховної Ради України, 1995р., № 10, ст. 62):

статті 4 та 5  викласти в такій редакції:
«Стаття 4. Контрольована поставка
З метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за  домовленістю з  відповідними  органами  іноземних  держав  або   на    підставі міжнародних  договорів  України  може   використовуватися метод контрольованої поставки,  тобто  допуск під   контролем і оперативним наглядом цих органів ввезення в Україну,  вивезення  з України  чи  транзит  через  її  територію  наркотичних   засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Контрольована  поставка  може  використовуватися  також  щодо незаконного  перевезення  та  пересилання  наркотичних    засобів, психотропних речовин  і  прекурсорів,  які  здійснюються  в  межах території України.

Підстави проведення контрольованої поставки визначаються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України, Митним кодексом України. Порядок  проведення  контрольованої  поставки    визначається нормативним  актом  спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади  у  галузі  митної  справи, Міністерства внутрішніх  справ  України,  Служби безпеки  України,  спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої  влади  у  справах  охорони державного кордону України, погодженим  з  Генеральною  прокуратурою  України  і Міністерством юстиції  України.

Стаття 5. Оперативна закупка

Для одержання  доказів  злочинної  діяльності,  пов'язаної  з незаконним обігом  наркотичних  засобів,  психотропних  речовин  і прекурсорів, може бути проведена оперативна закупка – операція щодо  придбання наркотичних засобів,  психотропних  речовин  або  прекурсорів. 

Підстави проведення оперативної закупки визначаються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України. Порядок проведення    оперативної    закупки    визначається нормативним актом Міністерства внутрішніх  справ  України,  Служби безпеки України, погодженим з Генеральною прокуратурою України  та Міністерством юстиції України»;

частину третю статті 6 виключити.

У Законі України «Про Регламент Верховної Ради України» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 14-15, 16-17, ст. 133 із наступними змінами):

у частині другій статті 218 слова «органами досудового слідства»  замінити словом «прокурором»;

у частині третій статті 220 слово «справи» замінити словами «кримінального провадження».

————————————————————————————————————————–

P.S. Все ошибки в данном документе, соответствуют той последней редакции проекта закона, на дату 15.04.2012 г., который выложен на сайте Верховной Рады Украины, что на мой взгляд  указывает на спешку и недоработку этого официального документа, как впрочем и всей концепции этого кодекса в целом. Конечно будет интересно почитать конечный итоговый документ подписанный Президентом. А то что выложено на сайте Верховной Рады в редакции итогового проекта от 09.04.2012 г., сложно назвать как то иначе, кроме как правовым маразмом. Это больше всего напоминает не кодекс, а сборище путаных и противоречивых правил с непонятными механизмами их реализации. Этот кодекс уже на момент его принятия содержит существенные противоречия как с Европейской Конвенцией, так  и с судебной практикой Европейского суда по правам человека.  При этом интересно отметить, что ПАСЕ приветствовало принятие Украиной нового Уголовно-процессуального кодекса, однако просит президента Януковича не подписывать его, пока свою оценку документа не даст Совет Европы…

Лев Ходаковский