Открытое письмо адвоката Министру внутренних дел Украины

Когда невозможно достучаться до власти, люди начинают писать отрытые письма представителям властных структур. Так и в этом случае к нам обратился наш коллега адвокат Забальский Юрий Петрович, с просьбой разместить открытое письмо к министру внутренних дел Украины Захарченко В.Ю. . Со своей стороны, мы решили разместить это открытое письмо адвоката, а также сообщили о размещении такого открытого письма на нашем сайте, в Министерство внутренних дел Украины, по электронному адресу указанному в Единой базе данных электронных адресов, номеров факсов (телефаксов) субъектов властных полномочий. Полученный ответ мы обещаем разместить на страницах нашего сайта. Итак публикуем указанное открытое письмо.

 

Міністру внутрішніх справ України Захарченку В.Ю.

Адвоката Забальського Юрія Петровича, Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 171 н від 26.05.2005 року

Адреса: м. Київ, вул. Семеренка, 2/19, кв. 146, тел. 097-058-00-61

 

ШАНОВНИЙ ВІТАЛІЮ ЮРІЙОВИЧУ!

 

Вимушений звернутись до Вас в надії, що Ви хоч іноді перечитуєте звернення на Вашому блозі, тому що офіційні звернення на Ваше ім’я, подане через приймальню громадян МВС, до Вас не потрапляє, а скеровується по місцю оскаржуваних дій і на практиці, самі ж порушники закону себе і перевіряють.
Такий стан речей зводить нанівець весь контролюючий бюрократичний апарат та породжує свавілля на місцях.
Ні для кого не секрет, що деякі співробітники міліції, давно обернули службу в органах внутрішніх справ на власний високоприбутковий бізнес. Відсутність належного контролю з боку керівництва МВС цьому ганебному явищу лише сприяє.

Зокрема, працівники Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, в догоду власним інтересам, використовують владу та надані їм законом повноваження, не лише не дотримуючись, але навіть прямо ігноруючи норми чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Допускають самочинне трактування та нехтування не лише Українського, але і міжнародного законодавства.

Так, в провадженні СВ Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області перебуває кримінальна справа № 19-30938, за обвинуваченням Осіпенкова Є.О. у скоєнні злочину передбаченого ст.. 128 КК України.
Дану кримінальну справу було порушено 14 листопада 2008 року, за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень гр.. Кисельову С.Н., що мало місце 12.11.2008 року, за ознаками ст.. 121 ч. 1 КК України.

20 вересня 2010 року Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя відносно обвинуваченого Осіпенкова Є.О. було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Генеральною прокуратурою Російської Федерації задоволено запит Генеральної прокуратури України про видачу Осіпенкова Є.О. для притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ст.. 121 ч.1 КК України.
Співробітниками УВС по Калінінградській області РФ, обвинуваченого Осіпенкова Є.О., 02 травня 1983 року народження, було затримано 30 вересня 2010 року.
01 жовтня 2010 року прокурором Ленінградського району м. Калінінграда Осіпенкову Є.О. застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
26 жовтня 2010 року надійшов запит Генеральної прокуратури України про видачі обвинуваченого для притягнення його до кримінальної відповідальності.
29 жовтня 2010 року прокурором Ленінградського району м. Калінінграда Осіпенкову Є.О. обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення можливості подальшої видачі його правоохоронним органам України.
29 листопада 2010 року постановою судді Ленінградського районного суду м. Калінінграда РФ, строк тримання під вартою обвинуваченого Осіпенкова Є.О. було продовжено до 30 травня 2011 року і його було етаповано до Маріупольського СІ-7.
11 лютого 2011 року Осіпенкова Є.О. було доставлено до Київського СІ-13 і таким чином з цієї дати він утримувався під вартою на території України і на нього поширювалась дія українського законодавства. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання 30 вересня 2010 року.
До маріупольського СІ-7 Осіпенкова Є.О. було доставлено 06 березня 2011 року, де згідно чинного законодавства протягом двох діб йому мало бути пред’явлене обвинувачення. Про те, після наполягання зі сторони захисту побачення з арештованим Осіпенковим Є.О. було надано лише 11 березня 2011 року, але і в цей день жодних слідчих чи процесуальних дій з ним не проводилось.
15 березня 2011 року Осіпенкова Є.О. в присутності захисника було ознайомлено з висновками експертиз по справі, згідно яких вбачається, що тілесних ушкоджень потерпілому могло бути заподіяно як Осіпенковим так і іншою особою.
Згідно вимог ст.. 133 КПК України, обвинувачення повинно бути пред’явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого
або його приводу.
В установлені законом строки, обвинувачення Осіпенкову Є.О. пред’явлено не було, до суду, для обрання міри запобіжного заходу він не доставлявся.
Стороною захисту, 17 березня 2011 року, була подана заява прокурору Орджонікідзевського району м. Маріуполя, про те, що Осіпенков Є.О. незаконно утримується під вартою в СІ-7 м. Маріуполя.
Проведеною перевіркою, прокурором району було встановлено, що 16.03.2011 року о 10 год. 30 хв. о/у СКР Орджонікідзевського РВ на підставі ст.. 106 КПК України було затримано Осіпенкова Є.О.
18.03.2011 року, слідчий СВ Орджонікідзевського ММУ звернувся до прокуратури району з поданням про обрання відносно Осіпенкова Є.О. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Однак прокуратурою району зазначене подання слідчого не підтримано та відносно нього було обрано запобіжний захід підписку про невиїзд.
Таким чином з 6 по 18 березня 2011 року мій підзахисний Осіпенков Є.О незаконно утримувався під вартою в СІ-7 м. Маріуполя, міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд також була обрана з порушенням норм закону.
Проведеною очною ставкою з потерпілим Кисельовим С.Н. було встановлено, що дійсно між ним та Осіпенковим Є.О., дійсно мала місце бійка у вечірній час 12 листопада 2008 року, яка виникла на ґрунті того, що потерпілий перебував у нетверезому стані і по дорозі до свого помешкання почав грубо чіплятись до прохожих незнайомих йому людей та висловлюватись нецензурною лайкою, що в свою чергу і спровокувало конфлікт та бійку між ним та моїм підзахисним. До того часу потерпілий та Осіпенков Є.О не були знайомі, мотиву на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, не встановлено. Крім того у показах обвинуваченого та потерпілого мають місце суттєві розбіжності стосовно часу скоєння злочину.
18 березня 2011 року, слідчим СВ Орджонікідзевського РВ злочин було перекваліфіковано зі ст.. 121 ч. 1 КК України на ст.. 128 КК України, міру запобіжного заходу змінено на підписку про невиїзд, а також в присутності захисника виконано вимоги ст. 218 КПК України, а саме оголошено про закінчення досудового слідства по справі та пред’явлено матеріали справи для ознайомлення обвинуваченому та захиснику.
До цього часу вказана кримінальна справа знаходиться в СВ Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, прокурору для перевірки та скерування до суду не направлялась.
Матеріали пред’явлення обвинувачення за ст.. 128 КК України та протоколи виконання вимог ст.. 218 КПК України з кримінальної справи зникли самим загадковим способом, а обвинувачення за ст.. 121 ч. 1 КК України, у відповідності норм чинного КПК України, Осіпенкову Є.О. не пред’являлось.

Ні обвинуваченим, ні стороною захисту будь-яких клопотань стосовно зміни запобіжного заходу чи зупинення досудового слідства не надавалось.

Зміна кваліфікації злочину відбувалась виключно з ініціативи органів слідства, при цьому слідчим Комісаровою В.О., було запевнено, що справу з наявним обвинуваченням буде скеровано до суду.

Починаючи з травня 2011 року, слідчий Комісарова В.О., стала регулярно мені телефонувати та вимагати якісь незрозумілі довідки про стан здоров’я мого підзахисного і повідомила, що керівництво забороняє їй направити справу до суду. Будь-якої внятної причини для цього вона не повідомила.

Подібна протиправна поведінка з боку працівників прокуратури, карного розшуку та слідства Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС, пояснюється як вдалось встановити захисту з власних джерел, неабиякою матеріальною зацікавленістю, яку в свою чергу забезпечує працівникам міліції та прокуратури (чим інакше пояснити відсутність реагування на явні порушення закону) рідна тітка Осіпенкова Є.О., Брижан Тетяна Михайлівна, яка працюючи викладачем Приазовського технічного університету, безумовно маючи корумповані зв’язки в правоохоронних органах міста Маріуполя, постійно фінансує кримінальне переслідування Осіпенкова Є.М. та його батька Осіпенкова О.М, на ґрунті неприязних родинних стосунків, які виникли та існують протягом тривалого часу.
Зі слів осіб, що входять до близького оточення Брижан Т.М., остання організувала та успішно користується незаконним джерелом отримання доходів, шляхом крадіжок та перепродажі комплектуючих та запасних частин на об’єктах ЗАТ «Метінвест» заводу «Азовсталь», а також шляхом вимагання та отримання хабарів з абітурієнтів та студентів Приазовського технічного університету.
На даний час, на мене та на мого підзахисного чиниться тиск з боку співробітників Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС, зокрема з боку працівників карного розшуку та слідства.
29 листопада 2011 року, я був запрошений працівником карного розшуку ГУ УМВС України в м. Києві Самойленком А.В. до службового приміщення де зустрівся з слідчим Орджонікідзевського РВ ММУ УМВС Комісаровою В.О. та незнайомим мені чоловіком, який представився заступником начальника карного розшуку Маріупольського МУ УМВС, які в свою чергу почали схиляти мене до протиправних дій, в порушення Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру», а саме, щоб я умовив свого підзахисного задніми числами підписати документи стосовно пред’явлення обвинувачення за ст.. 121 ч. 1 КК України та визнати свою вину в інкримінованому йому злочині. При цьому погрожували наявністю постанови про арешт мого підзахисного, і що вони його арештують у випадку відмови. В разі згоди з їх протиправною пропозицією, було обіцяно зняти Осіпенкова Є.О. з розшуку, а також «гарантовано» вирок суду не пов’язаний з позбавленням волі.
Зустріч вказані працівники міліції призначили в підземному переході станції метро «Театральна». Я повідомив про вимоги працівників міліції батька Осіпенкова Є.О., Осіпенкова О.М., який погодився на зустріч і після розмови передав мені диктофонний запис розмови з слідчим Комісаровою В.О. та працівником карного розшуку для приєднання до скарги.
Зважаючи на викладені факти, я вважаю, що дії працівників міліції м. Маріуполя є протиправними, спрямованими на ухилення від відповідальності за незаконне тримання під вартою мого підзахисного в період з 6.03.2011 по 18.03.2011 року, а також відповідальності за замовне кримінальне переслідування особи за злочин, який вона не скоювала.

Мною було подано заяву на Ваше ім’я реєстр інд. 3-3791 від 01.12.2011 року, яку було відповідним чином направлено на місце для організації перевірок.

Природно, що така перевірка не дала жодних позитивних наслідків. Я отримав безліч відписок, включаючи постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та насміхання з боку працівників міліції.

Крім того, виникає питання, за чій рахунок було відряджено з м. Маріуполя до Києва цілу слідчо-оперативну групу. За які кошти вони мали змогу пересуватись по місту на таксі при невеликій міліцейській зарплатні.
На якій підставі мій підзахисний перебуває в розшуку, адже з ним було завершено всі необхідні слідчі дії. А якщо ні, то на якій підставі і з яких міркувань відносно нього було змінено запобіжний захід.

Прошу витребувати вказану кримінальну справу у головне слідче управління МВС України та об’єктивно завершити розслідування справи в найкоротші строки тому, що в Донецькій області це зробити неможливо, тим паче, що до мого підзахисного було застосовано екстрадицію з Російської Федерації, тому справі може бути надано широкого міжнародного розголосу, що в свою чергу аж ніяк позитивно не вплине на міжнародний авторитет України.

З повагою, Забальський Ю.П.

12 Responses to Открытое письмо адвоката Министру внутренних дел Украины

  1. Анжелика:

    Я мать, Арещенко Анжелика Владимировна инвалид-2-группы, прошу помоч в нашем горе.
    Мой сын Серов Владимир Сергеевич 1987 года был арестован 1.08.2008 года по подозрении изнасиловании малолетнего мальчика.
    Сразу милицыонеры сказали, что их просто приглашают в качестве свидетилей, а на самом деле был закрыт в КПЗ, ничего не обьяснив начали выбивать из него признание(били 3 дня) и угрожали, если не возмёт на себя изнасилование, то его убьют при попытке к бегству и также доберутся к братьям и матери, угрожая, что они найдут причину с ними расправится. Невыдержав избиений и унижений сын подписал чистый лист бумаги, а потом под диктовку следователя Перепелицы Мехаила Леонидовича писал презнание.
    Били 3 дня пять милиционеров это Петров Юрий(опер), Красков Николай, Перепилица М.Л и еще два человека, а в кабинете начальника райотдела его избил судмедэксперт Гриценко Сергей Иванович, который сделал експертизу «визуально» (как Гриценко сказал на суде), тоесть с потолка, когда били они раздели его Володю наголо и до потери сознания избивали.
    В последствии этих избиений у него переломаны рёбра, перебита левая барабанная перепонка уха, почки, ноги были синие, а теперь у него образовалась опухоль в грудной клетке и никто на это необращает внимание.
    Настоящий насильник ходить по воле ищет новую жертву( это Лифенко Александр Александрович), который в ментов и судьи откупился, а моего сына подставил, теперь Владимир уже почти 4 года находится за несодеянное преступление в СИЗО. Мы боролись сколько могли, было два приговора которых ему дали 10 лет по ст. 153 ч. 3( это очень страшная статья), одна опелляция и вторая предстоит 15 мая в 10.00 ч., но судьи не берут во внимание, что он говорит что он невиновен и неслышут, что говорят в его оправдание свидетели защиты для судей главный довод его вины, чистосердечное признание, как оно получино они знают, но всё равно им пользуются. Через адвоката судья Маркивский передал, что каждый год уменьшение его срока стоит «2.000 долларов» и если уплатите, то Ваш сын Серов В.С. сегодня же будит дома, а мы люди с очень низким доходом, обое с мужем инвалиды 2-3 группы, таких денег не имеем и почему мы должны платить если Володя этого не делал( невиновен).
    В процессе пересмотра дела после первой апелляции нами получено 2-писма с угрозами, что если мы непрекратим борьбу за освобождение своего сына, то его повесят в камере и обставят это как суецид, а нам открыто намекнули, что у нас и у наших дитей могут возникнуть различние ситуации.
    Владимира посли каждого этапа помещают в разные камеры, где на него оказывают физическое и психологическое воздействие с целю сломать его дух и лишить воли к освобождению.
    Володя потерял веру в справедливость, в нём убили всё человеческое, как он говорит «что правды небыло и небудит на этом свете».
    Пожайлуста помогите спасти невиновного человека и помогите доказать его невиновность с последующим освобождением.
    Я мама тяжело онкологически больая после операции, сейчас принимаю химию, чтоб выжить и я боюсь что могу не дождаться его с тюрьмы

    Помогите люди добрые!
    Владимир находится:
    Запорожская обл.
    Вольнянский р-н.
    пгт Каменое
    СИЗО…

    Арещенко А.В
    Херсонская обл.
    Новотроецкий р-н.
    пгт Новотроецк
    ул. Рабочая, 113.
    номер тел: +380959458760
    помогите пожалуста

    Ответить

  2. admin:

    Юрий, Доктор Виктор был забанен, за писание чепухи и аборокадбры 🙂

    Ответить

  3. Забальский Юрий:

    Уважаемый Доктор Виктор! Сообщите пожалуйста адрес для переписки или как найти Вас в В ТИВЕТР -ФЕЙСБУК.

    Ответить

  4. Владимир Михалин:

    Уважаемый коллега!
    Крайне редко возможно встретить такую принципиальную, основанную на Законе, позицию адвоката. У меня об адвокатах давно сложившееся мнение, как о «почтальонах», которые постоянно «заглядывают в глаза» судьям и прокурорам. В связи с чем я много лет успешно практикую в суде, но принципиально не желаю связывать себя с общественной организацией адвокатуры.
    24.11.11г. мне удалось одержать победу в Европейском Суде по делу «Загородний против Украины». Решение украинскими властями трактуется не более как то, что я «открыл Америку» и доказал право на выбор защитника от обвинения – не адвоката, которое и без меня было прописано в Конституции и разъяснено Решением Конституционного Суда. Вы, наверное, видите псевдоисполнение данного решения нашими законодателями. Меняются десятки Законов и принимаются новые, которые абсолютно не решают проблемы.
    Абсолютно замалчивается факт того, что в решении указано о нарушении права на справедливый суд. Для не специалиста может показаться, что в справедливом суде отказали одному Загороднему. Однако это не так, хотя бы потому, что данную терминологию, сразу после вынесения решения, взяли на вооружение защитники Тимошенко и Луценко. Более того, всем, кому вынесен приговор с неэффективным защитником, могут теперь его отменить. Но вопрос не в этом, на момент окончания рассмотрения дела Загороднего у нас была 3-х уровневая система судопроизводства(местный, апелляционный, Верховный), которая должна была гарантировать гражданина от вынесения незаконного приговора(решения). Можете посмотреть кассационную жалобу Загороднего в Верховный Суд(на сайте «Загородний против Украины – кто кого?» она дублирует Апелляцию) и сами удивляться, как при обстоятельствах подтверждённых материалами дела(есть ссылки), такой приговор мог пройти контроль вышестоящих судов? Этот вывод Европейского Суда крайне важен, и правозащитные организации могли бы использовать данное решение не для создания ещё одного контролирующего над контролирующим органа, а для изменения СИСТЕМЫ контроля над правоохранительными органами и судами.
    В своём письме Вы об этом опосредствованно говорите, поскольку всякий раз восстанавливать Законное право своего клиента обращением прямо к министру, с одной стороны – крайне сложно, поскольку все обращения, абсолютно согласен, всякий раз направляются для рассмотрения тому – на кого жалуешься, а сдругой – хлопотно, поскольку для обращения к министру, Вы должны доказать, что все прочие пути решения проблемы уже пройдены. Причём, это понятно, вся эта писанина происходит за счёт клиента. Поэтому у цинично и трезво мыслящего клиента всё чаще возникает вопрос: зачем в рассрочку платить юристу за законный результат, который будет неизвестно когда, если можно сразу «загрузить» и получить нечто полузаконное – но сразу? Я думаю, что те кто работает в нашей, правозащитной, среде смогут подтвердить, что вымогательство взяток в правоохранительных органах и судах всех уровней – повальное. Конечно, можно не платить, как говорил Жванецкий, если не важен результат. Ваша позиция трудна, поскольку над таким адвокатом как Вы, хихикают подлецы правоохранители, Вас ненавидят в милиции, прокуратуре и в суде, за вами пристально следят десятки, а то и сотни глаз Ваших недоброжелателей, ожидающие любой Ваше ошибки, чтобы немедленно её растиражировать. Это способствует росту квалификации, но выматывает, с учётом того, что Вас с огромным удовольствием примут в ряды «почтальонов» и Ваша комиссия от доставки будет значительно выше чем у прочих.
    Чтобы устоять против этого нужно иметь недюжинный ум, здоровье и желание сделать полезное не только для клиента, а не позволить болоту Украины стать абсолютным.
    Хотя уже есть опыт Тимошенко и Луценко, который говорит о том, что правосудие, в истинном понимании этого слова, может потребоваться всем, вне зависимости от «места под солнцем» и отказываться от него ради того, чтобы всех видов правоохранители набивали себе карманы наворованными деньгами – нецелесообразно.
    …Не нужно прогибаться под изменчивый мир – и однажды он прогнётся под Вас!…

    Ответить

  5. Клеветник:

    Система настроена очень правильно. Только не в интересах народа, а против народа. Президент, выступая по телевизору признал, что у нас всего лишь 2% оправдательных приговоров, а по оценкам специалистов должно быть больше 30%. Другими словами гарант спокойно, без всякой паники объявил о том, что около 30% осужденных ни в чем не виноваты. По его мнению в том, что эти люди сидят в переполненных, зараженных туберкулезом тюрьмах виноват действующий УПК. А вот когда примем новый УПК будет нам счастье. Следствие и суды плевали на старый УПК наплюют и на новый. Зайдите в Реестр судебных решений и посмотрите, хоть один судья осужден за вынесение заведомо неправосудного решения, каких тысячи? В крайнем случае уголовное дело отправлено на новое рассмотрение. Мое мнение таково. Осуждали и будут осуждать, чтобы твердо люди знали — если попал под каток, виноват не виноват — плати, иначе посадят. Система четко настроена на выкачку денег у платежеспособного населения и на уничтожение бедных в туберкулезных бараках. Урвав деньги, меньшие правоохренители делятся с вышестоящими и так деньги плывут до самой вершины, туда, куда вы пишете жалобы.

    Ответить

  6. Забальский Юрий:

    Уважаемый Лев! Очень бы хотел с Вами не согласится, но увы, не могу. Систему менять нужно. Она прогнила насквозь. Но есть вопрос. Кто ее менять будет? Вариантов ответа, лично у меня 2.
    Или мы сами. Или нам ее поменяют добрые дяди. Например как В Ливии. Сначала раскатают бомбардировщиками, а потом принесут нам самую добрую, справедливую и демократичную систему. А под нас с Вами никто ничего менять не будет.

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Юрий здравствуйте. Менять систему нужно самим. Осенью выборы … поэтому считаю что чем больше юристов (настоящих,принципиальных и творческих) пройдет в ВР тем лучше будет для страны. В общем дорогу осилит идущий … Поэтому предлагаю все юристам … подумать о предстоящих выборах в ВР но не с партиями которые как бы есть и которых как бы нет … а как мажоритарщики …

    Ответить

  7. Забальский Юрий:

    Здравствуйте уважаемый Лев.
    Огромное спасибо за коментарии и поддержку.
    Опубликованная ситуация, увы, не есть уникальная. Просто вданном конкретном случае сплелось все характеризующие нашу «правоохранительную» систему, интеллектуальный уровень которой- это уровень опера. Какую бы дурь тот не спорол,вся система стоит на его защите и обеспечении.
    И виноваты в этом,Вы правы, мы сами.

    А что касается профессии адвоката в нашей стране, то она очень востребована.
    Вот только само понятие извратили. Сегодня адвокат, не тот кто думает, читает, анализирует, нет, это сейчас никому не нужно. Главное взять и отнести. И если мы сами себя уважать не будем, то глупо это требовать от других. А бороться с системой можно. Подтверждение — мой клиент на свободе. И у него даже нет процессуального статуса….

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Ну что сказать — от души поздравляю 🙂 Но, согласитесь …систему однозначно нужно менять …

    Ответить

  8. Лев Ходаковский:

    В какой то мере … даже удивительно, что в Украине, еще существует такая профессия как адвокат. Ведь подобных ситуаций любой адвокат может на вспоминать предостаточно … И если говорить кто виноват в таком состоянии нашей правовой системы … то здесь ответ один мы все, как один в этом и виноваты. Тупость и бессмысленность … увы но это и есть наша правовая система …

    Ответить

  9. адвокат АС:

    Ну что тут скажешь….Держитесь коллега. Мужества Вам и стойкости. Наверное у каждого из нас в архиве или в производстве находятся подобные случаи произвола, где в связке не только милиция и прокуратура, но к сожалению и суд. Да простят меня те немногие достойные представители этих органов….Зачастую не имеющие возможности офицально выразить свою позицию и лишь в приватных разговорах говоря загадочную фразу типо «это политическое решение» или «все равно будут сидеть..вы же понимаете»…Удачи.

    Ответить

  10. Забальский Юрий:

    Генеральному прокурору України

    Пшонці В.П.

    Адвоката Забальського Юрія Петровича,
    Свідоцтво на право заняття адвокатською
    діяльністю № 171 н від 26.05.2005 року,
    м. Київ, вул.. Семеренко 2/19, кв. 146
    захисника громадянина
    Осіпенкова Євгенія Олександровича,
    02 травня 1983 року народження,
    обвинуваченого у скоєнні злочину
    передбаченого ст.. 128 КК України

    СКАРГА
    на постанову прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя про
    відмову в порушенні кримінальної справи від 06.01.2012 р.

    1 грудня 2011 року, мною було подано генеральному прокурору України заяву в порядку ст. 95 КПК України, щодо порушень вимог законодавства та строків тримання під вартою в ході розслідування кримінальної справи № 19-30938, за обвинуваченням Осіпенкова Є.О. у скоєнні злочину передбаченого ст.. 128 КК України (реєстраційний запис № 18 від 01.12.2011 р.)
    5 грудня 2011 року дана заява була направлена в прокуратуру Донецької області (реєстраційний запис № 19-р від 05.12.2011 р.)
    20 грудня 2011 року, заяву було направлено прокурору м. Маріуполя (реєстраційний запис № 19-4143-10 від 20.12.11 р.)
    29 грудня 2011 року, заяву було направлено прокурору Орджонікідзевського району м. Маріуполя (реєстраційний запис № 133-475-11-64-52 вих. – 11 від 29.12.11).

    Копія зазначеної заяви, мною була подана 1 грудня 2011 року міністру внутрішніх справ України (реєстраційний запис № 3-3791 від 01.12.2011 р.)
    Головним слідчим управлінням МВС України доручено слідчому управлінню УМВС України в Донецькій області, провести ретельну перевірку викладених в заяві фактів (реєстраційний запис 13/3-5869 від 09 грудня 2011 року).
    Згідно листа начальника департаменту внутрішньої безпеки УМВС України в Донецькій області (реєстраційний запис №18/4-3-8 від 26.12.2011 р.), матеріали службової перевірки було надіслано до прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя, для прийняття остаточного рішення.
    Аналогічний лист отримано і від начальника слідчого управління УМВС України в Донецькій області.(реєстраційний запис № 4/3-27 від 22.12.2010(?!) року.

    Крім того, згідно листа прокурора м. Маріуполя (реєстраційний запис № 133-475-11-446 вих.-12 від 24.01.2012 р.), встановлено, що в матеріалах кримінальної справи № 19-30938, за обвинуваченням Осіпенкова Є.О. у скоєнні злочину передбаченого ст.. 128 КК України, відсутні процесуальні документи, щодо перекваліфікації дій обвинуваченого Осіпенкова Є.О., або складу злочину по кримінальній справі зі ст. 121 ч. 1 КК України на ст.. 128 КК України. Облікові матеріали з цього приводу не реєструвались.

    06 січня 2011 року (!), прокурором Орджонікідзевського району міста Маріуполя, старшим радником юстиції Хаустовим М.М., на підставі розгляду матеріалів висновку службового розслідування за зверненням Осіпенкова О.М. та захисника Забальського Ю.П., які надішли до прокуратури з УВБ в Донецькій області ДВБ МВС України 28.12.2011 року, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.. 6 п. 2 УПК України, за фактом вчинення злочинів передбачених ст.ст. 364, 365, 371, 372 КК України відносно слідчого СВ Орджонікідзевського РВ ММУ Комісарової В.О. та заступника начальника СКР Орджонікідзевського РВ ММУ Одарич О.Б.

    Дана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, є незаконною, необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

    По-перше:

    Проведеною перевіркою прокурором Орджонікідзквського району м. Маріуполя встановлено, що у слідчого СВ Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області Комісарової В.О. знаходиться в провадженні кримінальна справа № 19-30938 порушена 14.11.2008 року за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
    03.03.2009 року по вказаній кримінальній справі було пред’явлено обвинувачення Осіпенкову Є.О. у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
    Також жодних документів, щодо перекваліфікації з ч. 1 ст. 121 КК України на ст.. 128 КК України злочину в якому обвинувачується Осіпенков Є.О. слідчим СВ Орджонікідзевського РВ ММУ Комісаровою В.О. або іншим слідчим по даній справі не виносились.
    Разом з тим, в мотивувальній частині постанови про відмову у порушенні кримінальної справи прокурором зазначено, що після екстрадиції з РФ Осіпенкову пред’явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід, підписку про невиїзд.

    Приймаючи до уваги той факт, що Осіпенков Є.О., після екстрадиції з РФ, був доставлений до маріупольського СІ-7 6 березня 2011 року, а слідчі дії з ним почали проводитись з 16 березня 2011 року, а саме його було затримано як підозрюваного о 10-30 о/у СКР Орджонікідзевського РВ на підставі ст.. 106 КПК України, а тому його процесуальний стус по даній кримінальній справі станом на 10-30 16.03.2011 року становив – підозрюваний , з усіма відповідними правами та обов’язками, визначеними чинним КПК України.

    18.03.2001 року слідчий СВ Орджонікідзевського РВ ММУ звернувся до прокуратури району із поданням про обрання відносно Осіпенкова Є.О. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Однак прокуратурою району зазначене подання слідчого про обрання запобіжного заходу не підтримано та відносно нього було обрано запобіжний захід підписку про невиїзд.
    (підтвердження лист прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя реєстраційний запис № 115/20м-09)

    Саме в цей час за логікою прокурора району і було пред’явлено обвинувачення Осіпенкову Є.О.
    Але, в той же час обвинувачення за ст.. 128 КК України в цей час жодним слідчим не пред’являлось, обвинувачення за ст.. 121 ч. 1 КК України також не пред’являлось жодним слідчим, після затримання Осіпенкова Є.О. як підозрюваного, в той час як він перебував під арештом в Маріупольському СІ -7. (на підтвердження цього любий перевіряючий може витребувати особову справу слідчо-арештованого Осіпенкова в Маріупольському СІ -7).
    Яке ж обвинувачення, коли і ким, було пред’явлено Осіпенкову Є.О., на що посилається прокурор Орджонікідзевського району в своїй постанові. Це ключове питання з невідомих причин залишилось поза увагою всіх перевіряючих.
    Якщо такий стан речей не є порушенням норм КПК, то виникає логічне питання яким саме КПК користуються в Донецькій області взагалі і в Маріуполі зокрема.

    Якщо припустити відсутність перекваліфікації злочину зі ст. 121 ч. 1 КК України на ст.. 128 КК України, то виникає питання. Яким чином особу, відносно якої було застосовано екстрадицію, яка тривалий час перебувала в міжнародному розшуку, були затрачені суттєві кошти на екстрадицію та етапування літаком з м. Калінінград до м. Києва, було звільнено на підписку про невиїзд, навіть не пред’явивши їй обвинувачення в установленому законом порядку.
    Адже статус обвинуваченого, згідно постанови про притягнення як обвинуваченого від 03.09.2009 року (винесена заочно), про що свідчить оголошення в розшук в то й же день, було замінено статусом підозрюваного після затримання як підозрюваного о 10-30 о/у СКР Орджонікідзевського РВ на підставі ст.. 106 КПК України.

    Всі ці факти в ході перевірки скарг, якщо така мала місце насправді, було просто злочинно проігноровано. Або у перевіряючих відсутні фахові знання в галузі кримінально – процесуального права України.

    По-друге:

    20 вересня 2010 року Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя відносно обвинуваченого Осіпенкова Є.О. було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
    Генеральною прокуратурою Російської Федерації задоволено запит Генеральної прокуратури України про видачу Осіпенкова Є.О. для притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ст.. 121 ч.1 КК України.
    Співробітниками УВС по Калінінградській області РФ, обвинуваченого Осіпенкова Є.О., 02 травня 1983 року народження, було затримано 30 вересня 2010 року.
    01 жовтня 2010 року прокурором Ленінградського району м. Калінінграда Осіпенкову Є.О. застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
    26 жовтня 2010 року надійшов запит Генеральної прокуратури України про видачі обвинуваченого для притягнення його до кримінальної відповідальності.
    29 жовтня 2010 року прокурором Ленінградського району м. Калінінграда Осіпенкову Є.О. обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення можливості подальшої видачі його правоохоронним органам України.
    29 листопада 2010 року постановою судді Ленінградського районного суду м. Калінінграда РФ, строк тримання під вартою обвинуваченого Осіпенкова Є.О. було продовжено до 30 травня 2011 року і його було етаповано до Маріупольського СІ-7.
    11 лютого 2011 року Осіпенкова Є.О. було доставлено до Київського СІ-13 і таким чином з цієї дати він утримувався під вартою на території України і на нього поширювалась дія українського законодавства. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання 30 вересня 2010 року.

    До Маріупольського СІ-7 Осіпенкова Є.О. було доставлено 06 березня 2011 року, де згідно чинного законодавства протягом двох діб йому мало бути пред’явлене обвинувачення. Про те, після наполягання зі сторони захисту побачення з арештованим Осіпенковим Є.О. було надано лише 11 березня 2011 року, але і в цей день жодних слідчих чи процесуальних дій з ним не проводилось.
    15 березня 2011 року Осіпенкова Є.О. в присутності захисника було ознайомлено з висновками експертиз по справі, згідно яких вбачається, що тілесних ушкоджень потерпілому могло бути заподіяно як Осіпенковим так і іншою особою.
    Відповідно до вимог ст.. 165-2 КПК України, Суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності особи лише у разі оголошення її в міжнародний розшук. У таких випадках після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки до місця провадження у справі суд за її участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну та виносить постанову.

    Згідно вимог ст.. 133 КПК України, обвинувачення повинно бути пред’явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого
    або його приводу.
    В установлені законом строки, обвинувачення Осіпенкову Є.О. пред’явлено не було, до суду, для обрання міри запобіжного заходу він не доставлявся.
    Стороною захисту, 17 березня 2011 року, була подана заява прокурору Орджонікідзевського району м. Маріуполя, про те, що Осіпенков Є.О. незаконно утримується під вартою в СІ-7 м. Маріуполя.
    Проведеною перевіркою, прокурором району було встановлено, що 16.03.2011 року о 10 год. 30 хв. о/у СКР Орджонікідзевського РВ на підставі ст.. 106 КПК України було затримано Осіпенкова Є.О.
    18.03.2011 року, слідчий СВ Орджонікідзевського ММУ звернувся до прокуратури району з поданням про обрання відносно Осіпенкова Є.О. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Однак прокуратурою району зазначене подання слідчого не підтримано та відносно нього було обрано запобіжний захід підписку про невиїзд.
    Таким чином з 6 по 18 березня 2011 року мій підзахисний Осіпенков Є.О незаконно утримувався під вартою в СІ-7 м. Маріуполя, міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд також була обрана з порушенням норм закону.

    Даний факт, прокурором Орджонікідзевського району м. Маріуполя, старшим радником юстиції М.М. Хаустовим, взагалі не перевірявся, або був злочинно проігнорований.

    По-третє:

    29 листопада 2011 року, я був запрошений працівником карного розшуку ГУ УМВС України в м. Києві Самойленком А.В. до службового приміщення де зустрівся з слідчим Орджонікідзевського РВ ММУ УМВС Комісаровою В.О. та незнайомим мені чоловіком, який представився заступником начальника карного розшуку Маріупольського МУ УМВС, які в свою чергу почали схиляти мене до протиправних дій, в порушення Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру», а саме, щоб я умовив свого підзахисного задніми числами підписати документи стосовно пред’явлення обвинувачення за ст.. 121 ч. 1 КК України та визнати свою вину в інкримінованому йому злочині. При цьому погрожували наявністю постанови про арешт мого підзахисного, і що вони його арештують у випадку відмови. В разі згоди з їх протиправною пропозицією, було обіцяно зняти Осіпенкова Є.О. з розшуку, а також «гарантовано» вирок суду не пов’язаний з позбавленням волі. Я повідомив, що дані питання необхідно погодити з довірителем, а саме з батьком мого підзахисного Осіпенковим О.М.
    Наступну зустріч вказані працівники міліції призначили в підземному переході станції метро «Театральна». Я повідомив про вимоги працівників міліції батька Осіпенкова Є.О., Осіпенкова О.М., який погодився на зустріч і після розмови передав мені диктофонний запис розмови з слідчим Комісаровою В.О. та працівником карного розшуку для приєднання до скарги.

    Прокурора району не здивував той факт, що слідчий Комісарова В.О. разом з працівниками карного розшуку проводила слідчі дії, а саме «ДОМОВЛЯННЯ» та «УМОВЛЯННЯ», захисника по справі, погрожуючи між іншим арештом особі, яка навіть на той час не мала жодного процесуального статусу.

    Прокурором району, в ході перевірки, встановлено, що в той же день 1 грудня 2011 року, перебуваючи в м. Києві, слідчий Комісарова В.О. винесла постанову про оголошення обвинуваченого Осіпенкова Є.О. у розшук, в той час, як згідно вимог чинного КПК України, обвинуваченим, Осіпенков Є.О., станом на 01.12.2011 року, міг бути лише у хворій уяві прокурора та слідчого, і аж ні як, не за матеріалами кримінальної справи.

    Не викликало у прокурора району запитань і те, за які кошти слідчий з оперативними працівниками мали змогу у робочий час виїздити до м. Києва, винаймати житло та пересуватись по місту на таксі.

    І це в той час, як захистом у своїх скаргах неодноразово зверталась увага на явно замовний характер даної кримінальної справи з боку рідної тітки Осіпенкова Є.О. Брижан Т.М. А також на наявність у останньої необхідних коштів, здобутих кримінальним шляхом та певних корупційних зв’язків.

    Більш того, згідно постанови прокурора Орджонікідзевсякого району: «Вивченням матеріалів кримінальної справи № 19-30938 порушень кримінально-процесуального законодавства та вчинення злочинів відносно Осіпенкова Є.О. не встановлено, вказівки прокуратури та СУ ГУМВС області виконуються в повному об’ємі, строк досудового слідства по справі не порушено.»

    З викладеного можна зрозуміти одне. Допущення кричущих порушень норм КПК України, зловживання службовим становищем з боку працівників міліції та прокуратури, незаконне тримання під вартою відбуваються не лише з попущення, але і за прямими вказівками керівництва СУ ГУ МВС України в Донецькій області та прокуратури.

    На підставі викладеного, керуючись ст.. 12 Закону України «Про прокуратуру», ст. 236 КПК України, —

    ПРОШУ:

    1. Постанову прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.01.2012 р. – скасувати.
    2. Детально та неупереджено перевірити викладені в скарзі факти, в разі виявлення порушень норм чинного законодавства притягнути винних до передбаченої законом відповідальності та вжити всіх засобів щодо відновлення порушених прав Осіпенкова Євгенія Олександровича, 2 травня 1983 року народження.
    3. Витребувати для перевірки кримінальну справу № 19-30938, за обвинуваченням Осіпенкова Є.О. та детально вивчити її за участі захисту.

    10 лютого 2012 р.

    Адвокат _________________ Забальський Ю.П.

    Ответить

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code