Tag Archives: право на защиту

Адвокат года. Адвокат месяца. Адвокаты, которые делают мир справедливее

Редакция нашего сайта предлагает номинировать   на  звание «Адвокат месяца»  — Адвоката Степьюка Валентина Сергеевича  (Степ’юк Валентина Сергійович), который  в судебном порядке отстоял свое право адвоката на свидание со своим клиентом в СИЗО, на основании только ст. 44 УПК Украины,  без каких либо дополнительных разрешений от следователя или судьи.

Так автор этих строк, еще  момента создания этого  сайта,  сам планировал заняться вопросом приведения в порядок, вопроса касательно  толкования ст. 44 УПК Украины, в части допуска адвоката  к его подзащитному находящегося в СИЗО.  Как известно,  в Киеве допуск адвоката к подзащитному в СИЗО , проводится  в нарушение  требований ст. 44 УПК Украины, т.е. только по письменному разрешению следователя или судьи. И самое интересное  что ВККА (которое при Кабинете Министров Украины)  как то рассматривала этот вопрос , но вместо обращения в административный суд и подержать адвокатов , собиралась только обратиться по этому вопросу  в Кабинет Министров Украины. Поэтому понимая, что от ВККА помощи не будет  я начал самостоятельную  подготовку к такому  административному процессу. Но все как то не хватало времени.  Я только успел сделать адвокатские запросы практически во все СИЗО  Украины, в который просил указать  правовые  основания допуска адвоката на свидание на свидание к обвиняемому или подозреваемому. Где то в течении месяца пришли ответы из большинства СИЗО.  Как оказалось, в части СИЗО достаточно было одного сообщения в соответствии с ст. 44 УПК Украины, и ст. 12 Закона Украины «О предварительном заключении», а в другой части СИЗО требовали каждый раз предъявлять в СИЗО  не предусмотренные ст. 44 УПК Украины, и ст. 12 Закона Украины «О предварительном заключении», какие то разрешения следователя или судьи.

Среди таких СИЗО было  и наше Киевское СИЗО № 13,  но значительная часть  СИЗО в Украине все-таки,  придерживались требований предусмотренных  ст. 44 УПК Украины, и ст. 12 Закона Украины «О предварительном заключении».

Оставалось , только на следующем «конфликтном» уголовном деле,  обострить ситуацию и подать исковое заявление  на на незаконные действия СИЗО в административный суд. Но пока я только собирался, оказывается, уже нашелся в Киеве  адвокат-новатор который, начал этот трудный процесс. Этим адвокатов, оказался адвокат Степьюк Валентин Сергеевич (Степ’юк Валентина Сергійович) Свидетельство  о праве на занятие адвокатской деятельностью № 2110 от 16.12.2004 г., выданного Киевской городской квалификационно-дисциплинарной комиссией адвокатуры. Хочу отметить, что не сразу и не быстро, а с трудом, потом и кровью  адвокату Степьюку В. С. И его представителю Иванову И.А., в Окружном административном суде г. Киева, под председательством  судьи Клочковой Н.В. все таки удалось отстоять свою точку зрения.  И их  иск  к Киевскому  СИЗО № 13,    административным судом первой инстанции все таки был удовлетворен.  Конечно  это пока только суд первой инстанции, впереди апелляция и кассация, но первый шаг уже сделан. И то, что сделали эти два адвоката,  достойны самых высоких похвал. Поэтому у  меня и родилась идея ввести на сайте  рубрики –номинации  «Адвокат месяца»  и «Адвокат года».  То есть, номинацию «Адвокат месяца» будет публиковать  редакция сайта «Адвокатура Украины»,  а номинация «Адвокат года»  будет проводиться  по результатам  голосования, проведенного читателями на основании номинаций «Адвокат месяца».

Итак,  представляем первого номинанта на звание «Адвокат месяца – апрель 2012 г.» — Адвокат  Степьюк Валентин Сергеевич (Степ’юк Валентин Сергійович) Свидетельство  о праве на занятие адвокатской деятельностью № 2110 от 16.12.2004 г., выданного Киевской городской квалификационно-дисциплинарной комиссией адвокатуры и  результат рассмотрения его иска к СИЗО № 13.   В  виде судебного решения (на языке оригинала) как  в текстовом формате, так  и в формате сканированного документа.

Лев Ходаковский

——————————————————————————————————————————————

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменева 8. корпус 1

Вн. № 1/7

П О С ТА Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

м. Київ

18 квітни 2012 року                           13:03                       № 2а-2768/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом       Степ’юка Валентина Сергійовича

до Київського слідчого ізолятора

про  визнання бездіяльності противоправною.

за участю представників сторін:

Позивач Степ’юк В.С.;

Представник позивача Іванов І.О.;

Представник відповідача Остапець Б.І.,

 

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в Судовому засіданні 18 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Степ’юк Валентин Сергійович (далі – позивач  Степ’юк В.С.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Київського слідчого ізолятора (далі — відповідач) про визнання бездіяльності противоправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2009 р. суддя Ковзель П.О. відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі № 2а-7943/09/2670 за позовом Степ’юка В.С. до Київського слідчого ізолятора про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 р. скасовано  ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2009 р. у справі № 2а-7943/09/2670 про відмову у відкритті провадження.

20 квітня 2011 року адміністративна справа № 2а-7943/09/2670 (№ 2а-2768/11/2670) надійшла до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2011 р. суддею Клочковою Н.В. позовну заяву у справі № 2а-2768/11/2670 залишено без руху у зв’язку з недоліками позовної заяви та позивачу встановлено строк до 26.04.2011 р. для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 р. апеляційну скаргу Степ’юка В.С. на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2011 р. про залишення позовної заяви без руху задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2011 р. про залишення позовної заяви без руху скасовано  та справу направлено до суду першої інстанції  для продовження розгляду  справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2768/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-2768/І1/2670 та призначено справ) до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва віл 11.04.2012 р. у Київського слідчого ізолятора витребувано додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 18.04.2012 р. позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог, внаслідок чого провадження в ній частині було закрито. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:

— визнати незаконною бездіяльність Київського слідчого ізолятора, яка виразилась у недопущенні мене 12.08.2008 р. на побачення з моїм підзахисним Федоруком Іваном Івановичем. 1962 р.н.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги і підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті. Окружний адміністративний суд м. Києва. —

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що, реалізуючи свої законні права та повноваження, як адвоката — захисника підсудного у рамках кримінального процесу, а саме розгляду кримінальної справи по обвинуваченню свого підзахисного у Апеляційному суді м. Києва. 12.08.2008 р. йому було відмовлено відповідачем в побаченні зі своїм клієнтом Федоруком  І.І., який на той час утримувався в Київському слідчому ізоляторі, незважаючи на те що 31.07.2008 р. отримав від Апеляційного суду м. Києва лист про допущення позивача захисником Федорука І.І. у відповідності із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення».

Відповідач, в особі начальника Київського слідчого ізолятора Балдука О.Г., відмовив позивачу у побаченні із його підзахисним, при цьому, за твердженням позивача, своє рішення відповідач не обґрунтував жодними посиланнями на норми ані процесуального, ані матеріального права.

Позивач вважає зазначені дії відповідача незаконними та такими, що перешкоджають його законній діяльності як адвоката.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, га враховуючи всі наведені обставини. Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами Степ’юка В.С.. виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України): Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК України); Закону України від 19.12.1992 № 2887-ХІІ «Про адвокатуру» (далі — Закон X- 2887-ХІІ); Закону України від 30.06.1993 № 3352-Х1І «Про попереднє ув’язнення» (далі — Закон № 3352-ХІІ).

Позивач є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2110 від 16.12.2004 р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Згідно статті 4 Закону № 2887-ХІІ адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об’єднань.

Відповідно до статті 5 Закону № 2887-ХІІ адвокати дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складанні, заяви, скарги та інші документи правового характеру: посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами: подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям: здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Статтею 6 Закону № 2887-ХІІ передбачено, що при здійсненні професійної діяльності адвокат мас право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань: збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи,  їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян за їх згодою: ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях із необхідними для виконання доручення Документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян; «застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати прохання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати віл них письмові мотивовані відповіді на ні клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії. передбачені законодавством.

Згідно статті 44 КПК України захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до статті 48 КПК України з моменту допуску до участі у справі захисник мас Право до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту — такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості.

Частиною 5 статті 12 Закону № 3352-ХІ1 передбачено, що особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень га їх тривалості, з моменту допуску замісника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, в провадженні яких знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень, у тому числі які виключають при побаченні із захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в процесі побачення.

Листом Апеляційного суду  м. Києва № 1-5/8 від 31.07.2008 р. за підписом судді Мацелюха П.С. на ім’я начальника Київського слідчого ізолятора Балдука О.Г. повідомлялось про те що позивач приймає участь в розгляді кримінальної справи по обвинуваченню Федорука І.І., за п.п. 1,4. І3, ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України в якості захисника обвинуваченого. Згідно відмітки Київського слідчого ізолятору, вказаний лист було отримано адресатом 01.08.2008 р.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач звернувся із вказаним листом 12.08.2008 р. до Київського слідчого ізолятора з мстою отримання побачення із своїм підзахисним, однак позивачу у цьому було відмовлено, та зазначено, що для отримання такого побачення він мас надати не довідку, а відповідний дозвіл.

Разом з тим,  процесуальними  нормами, що регулюють порядок провадження у кримінальних справах, а саме статтею 48 КПК України, передбачено, що захисник, до яких, зокрема, відноситься і адвокат, у випадку його належного допуску до участі у справі, має право до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту. — такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості. Захисник також має право на побачення із засудженим чи особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру.

Відтак, у позивача, як у захисника, якого належним чином було допущено до участі у кримінальній справі, з моменту такою допуску виникло право на побачення із своїм підзахисним Федоруком І.І.

З матеріалів справи, зокрема дослідженого судом повідомлення Апеляційного суду м. Києва від 31.07.2008 р.. вбачається. що станом на дату звернення позивача до Київського слідчого ізолятора 12.08.2008 р. його підзахисний не перебував у статусі засудженого, у зв’язку із чим порядок надання побачень із такою особою для позивача не міг регулюватись положенням Кримінально-виконавчого кодексу України, а регулювався виключно Законом України «Про попереднє ув’язнення», із відповідними змінами та доповнення, що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до положень зазначеного Закону, зокрема частини 4 статті 12, особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, в провадженні яких знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час.

Суд звертає увагу, що інших положень, документів щодо надання для отримання побачень із особою, яка тримається під вартою, окрім відповідного повідомлення, у тому числі і дозволу, так само як і форми такого документа, зазначеним Законом, а також іншими законодавчими актами не встановлено.

Відтак, дії відповідача, який відмовив позивачу у побаченні із його підзахисним та вимагав окрім повідомлення Апеляційного суду м. Києва щодо допуску позивача у якості захисника Федорука І.І. надання ще й дозволу на побачення, не ґрунтуються на законі та прямо суперечать вищевказаним положенням Закону України «Про попереднє ув’язнення».

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статтіі 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування. їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення дія прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення  своєчасно. тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене  суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено законності своїх дій щодо відмови у наданні позивачу побачення із його підзахисним на підставі довідки, виданої Апеляційним судом м. Києва на підтвердження факту того, то позивач допущений у якості захисника конкретної особи, тому позовні вимоги с обґрунтованими га такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини І статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати і Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2. 9. 69-71. 94. 160-165. 167. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Окружний адміністративний суд міста Києва. —

П О С ТА Н О В И В:

1.            Позов Степ’юка Валентина Сергійовича задовольнити  повністю.

2.            Визнати протиправною бездіяльність Київського слідчого ізолятора, яка виразилась у недопущенні Степ’юка Валентина Сергійовича 12.08.2008 р. на побачення з його підзахисним Федоруком Іваном Івановичем. 1962 р.н.

3.            Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь Степ’юка Валентина Сергійовича у розмірі 51.00 гри. з рахунків суб’єкта владних повноважень — Київського слідчого ізолятора.

Постанова набирає  законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі падання апеляційної скарги на  судове рішення, якщо воно не скасовано,  набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами  встановленими  ст.ст. 185-187  Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк встановлений для подання суб’єктом владних повноважень — відповідачем до суду звіту про  виконання постанови – три місяця з дня набрання постанови законної сили.

 

Суддя                                                                             Н.В. Клочкова

 

Повний текст виготовлено  та підписано 19.4. 2012 р.

P.S. Конечно же по нашей старой «доброй» традиции , этого решения суда  до сих пор нет в Едином государственном реестре судебных решений (ЄДРСР).

 

ЕСПЧ. Защитником по уголовному делу может быть — Специалист в области права

24 ноября 2011 г. Европейский суд по правам человека обнародовал решение в деле «Загородний против Украины», которым установлено нарушение пунктов 1 и 3 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод, а именно, права на справедливый суд и права на свободный выбор защитника. В частности Суд указал, что нарушением положений Конвенции является недопуск в уголовном процессе в качестве защитника подсудимого «специалиста в области права», не имеющего адвокатского свидетельства.

По мнению Суда, оставив вопрос об ограничении свободного выбора защитника нерешенным (то есть, не приняв закон, определяющий порядок участия юристов, не являющихся адвокатами, в уголовном процессе) в течение длительного периода времени, правительство создало ситуацию, несовместимую с принципом правовой определенности, закрепленным Конвенцией, и являющегося одним из основных элементов верховенства права. Соответственно, право заявителя на свободный выбор защитника было ограничено способом, несовместимым с указанными положениями Конвенции.

В то же время, Европейский суд указал на то, что право на свободный выбор защитника не является абсолютным. Национальные суды могут ограничить право выбора лица, когда есть достаточные основания считать, что это необходимо для интересов правосудия. Кроме того, не является нарушением Конвенции установление законом требований к защитнику о необходимости получения им высшего юридического образования (п. 39 дела «Шабельник против Украины»).

Фабула данного дела состояла в том, что  украинские суды отказали истцу в допуске его защитника в уголовном процессе в связи с тем, что тот был не адвокатом, а просто «специалистом в области права».

Как известно еще 16 ноября 2000 года Решением Конституционного суда Украины было признано неконституционным положение ч. 1 ст. 44 Уголовно-процессуального кодекса Украины (УПК Украины), согласно которому право на свободный выбор подозреваемым, обвиняемым и подсудимым в качестве защитника своих прав не только адвоката, но и «иного специалиста в области права», по закону имеющего право на предоставление правовой помощи лично или по поручению юридического лица, ограничивалось. Как следствие, 21 июня 2001 года в ст. 44 УПК Украины были внесены изменения, согласно которым в качестве защитников допускались также и «иные специалисты в области права», но только со стадии рассмотрения дела непосредственно в суде, а участие в качестве защитника, на досудебном следствии «иные специалисты в области права» не допускались и это оставалось прерогативой только тех, кто имел свидетельство на право осуществления адвокатской деятельностью.

Кроме этого, как законодатель, так и Конституционный суд, до сих пор не дал определения термину «специалисты в области права», что на практике привело к такому положению вещей, при котором защитниками в уголовном процессе только могли быть исключительно адвокаты. Такую же позицию занял Верховный Суд Украины в п. 5 Постановления Пленума от 24 октября 2003 года № 8: «При решении вопроса о наличии у специалистов в области права полномочий на осуществление защиты в уголовном деле необходимо также выяснять, каким именно законом им предоставлено право принимать участие в уголовном судопроизводстве в качестве защитников. Признать правильной практику тех судов, которые в отсутствие специального закона не допускают таких специалистов к осуществлению защиты по уголовным делам «.

В деле «Загородний против Украины»  Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) отметил, что ограничение в выборе защитника только среди лиц, имеющих статус адвоката, само по себе не является нарушением Европейской Конвенции по правам человека. Тем не менее, ЕСПЧ указал, что такое ограничение было признано неконституционным еще в 2000 году. Поэтому ЕСПЧ в деле «Загородний против Украины» фактически обратил внимание Украины на неспособность украинских властей привести национальное законодательство в соответствие с Решением Конституционного Суда от 16 ноября 2000 года. Свыше 10 лет термин «другие специалисты в области права» остается неопределенным. Упомянутое выше Постановление Пленума Верховного Суда Украины не обеспечило единообразного и последовательного применения законодательства по этому вопросу.

Учитывая, что практика ЕСПЧ является обязательной для применения украинскими судами, решение по делу «Загородний против Украины» должно стимулировать украинский парламент законодательно определить, кто же является «специалистом в области права». А до того времени суды должны допускать к участию в уголовных делах не только лиц, имеющих статус адвоката.»

На основе источника: cmiskp.echr.coe.int

Реформы судебных и правоохранительных органов, несовместимы с демократическим обществом

10 октября в УНИАНе правозащитники и юристы обсуждали проблемы реформирования судебных и правоохранительных органов в Украине. И хотя Николай Серый заявил, что собрал прессу не ради критиканства, именно критики прозвучало немало. «Если мы с уважением относимся к власти, то есть откровенно указывать на все недостатки и ошибки, которые она делает», — сказал он.

Первое серьезное обвинение юристы-специалисты высказали насчет непрофессионализма нынешней власти. «Кроме желания и свободы то делать надо еще иметь профессионализм», — сказал Николай Сирый и привел несколько примеров деятельности, которая по его мнению и мнению еще многих экспертов не является адекватной с точки зрения юристов-специалистов. Так, резкой критике поддалось Распоряжение Президента о создании Межведомственной комиссии по вопросам реформирования судебной системы. С точки зрения мировой практики нельзя создать нечто действительно хорошее комиссией, которая, по словам того же Серого, «несет коллективную безответственность за то, что ими было написано». Примером «коллективной» работы, которая ставит под сомнение возможность сделать Украину демократическим и свободным государством является проект Уголовно-процессуального кодекса (УПК). «Мне, как специалисту, хватит 15 минут, чтобы размазать эту писанину на 400 страницах по стене», — заметил господин Сирый, — «Но на всех заседаниях посвященных обсуждению нового проекта УПК мне просто не давали открыть рта, поэтому пришлось дать себе слово путем маленького скандала, хотя я сам по себе воспитанный и интеллигентный человек ».

Программный Директор Украинского Хельсинского союза по правам человека Владимир Яворский, отметил проблему, что не может любой орган реформировать сам себя. Именно этот процесс сейчас происходит в Украине. Правозащитники настаивают на привлечение к подобным важных проектов экспертов со стороны, как это происходит в других демократических государствах. На что господин Серый добавил, что он лично и его организация «Клуб юристов» полностью открыты для сотрудничества и не представляя никаких политических интересов готовы помогать власти в решении вопросов реформирования правоохранительных и судебных органов. «Мы готовы к сотрудничеству и будем если не работать вместе с властью, то хотя сообщать общественность к чему могут привести те или иные шаги власти и возможны ли вообще те изменения, которые нам обещают сделать».

Господин Яворский также отметил, что уже сейчас власть демонстрирует свое нежелание работать открыто, прозрачно и прислушиваться к мнению специалистов. «Недавно стало известно, что Верховная Рада собирается все же принять УПК в том виде, в каком он есть сейчас», — рассказал Владимир Яворский. — «Даже несмотря на 1000 страниц критики и рекомендаций со стороны международных экспертов принять УПК только в доработанном, измененном виде. Но несмотря на международное сообщество, оценки местных экспертов — его все же решили принимать и даже уже раздали проект депутатам для ознакомления ».

Николай Сирый отметил, что если УПК будет принят в том виде в каком он есть сейчас, то это конец демократическому обществу и свободе, и является большим шагом назад. Он подчеркнул, что это очень опасный проект и что нужно сделать все, чтобы он не был принят в том виде в каком он есть. «Это шаг к средневековью. Там есть такие пункты, например, что первый допрос может состояться до встречи с адвокатом. Можно себе представить, какими методами у нас выбивают показания с человека. И там есть еще много пунктов по ограничению доступа к защите. Поэтому можно сказать, что если примут этот КПК, то нас с вами полностью законно оставят конституционного права на защиту ». «Эти вещи не совместимы с демократическим обществом», — завершил эту тему Владимир Яворский.

Кроме того все участники пресс-конференции соглашаются с тем, что реформа судебных и правоохранительных органов нужна и немедленно. Но все же, выражают свою обеспокоенность, что судебная система еще не готова к этим реформам и что все нужно делать постепенно. «Та система, которая существует сейчас, была рождена много лет назад, еще во времена режима Кучмы. И мы действительно должны избавиться от нее, но это не может происходить резко, как, например, это сейчас происходит в ГАИ. Судей и прокуроров надо подготовить, обучить и только потом вводить изменения. На это нужно потратить немало времени »- завершил пресс-конференцию Николай Сирый.

Виктория Онищенко, Киев