Українська хартія вільної людини — для чого і для кого ?

Зайдя сегодня в интернет,  из новостных блоков узнал о проведении  онлайн трансляции участников инициативной группы  «Первого декабря»  которые  была посвящена  обнародованию   ими «Украинской хартии свободного человека».  Стало интересно и я начал просмотр этой онлайн трансляции. На этой встрече присутствовало достаточное количество интересных людей, к многим из которых,  лично я испытываю искреннее уважение.  Но прослушав их спичи, и даже отдавая дань интеллекту каждого выступающего,  уже до первого их перерыва, у меня сформировалось устойчивое негативное  ощущение, как после прочтения  известной басни  Ивана Андреевича Крылова — «Лебедь,Рак и Щука».   Этакое интересное интеллектуальное  бла-бла …   Спросите почему бла-бла …?   Да все очень просто,  ведь общеизвестно, что у каждого явления  есть свои  первопричины, а зная первопричины явлений  можно понимать, а значит и планировать мероприятия по определенной корректировки этих явлений, но в выступлениях участников встречи, которые внешне выглядели очень интересными, но  по сути были только интеллектуально-моралистическими рассуждениями о существующей проблематике (о  существование которой и так  знает любой здравомыслящий человек)   но абсолютно без  конкретных предложений  о возможных путях по их  изменению, что и делает это все … и встречу и саму хартию обычной пустой болтовней.      После объявления первого перерыва в этой встрече, когда все участники пошли в ресторан, я  в интернете нашел полный текст этой хартии.   После прочтения этой хартии, которая в общем,  носит характер общеизвестных и  пустых деклараций,  ясности у меня не прибавилось. Мне  все равно остался непонятен смысл этой встречи и смысл издания этой хартии. Так как  эта встреча и  обнародованная хартия,  на мой взгляд  так и не отвечает на главные вопросы нашей сегодняшней непростой ситуации в нашем общественном устройстве,  закрепленными,  нашими противоречивыми и алогичными правовыми нормами. Также эта встреча … да  и хартия не дает конкретных путей по выходу из сложившийся ситуации, вот поэтому у меня и сложилось такое впечатление, что все это обычное бла-бла, но … с интеллектуальным уклоном.

Как по мне, то самая главная проблема нашей страны, это не политическая составляющая, а отсутствие обычного здравого смысла, нарушение  обществом  законов логики и всеобщая система безответственности власти. И это проблема может  быть решена только на законодательном уровне … и ни как иначе.  Все остальные проблемы на мой взгляд просто второстепенны.   А это на этой  встрече или в тексте самой хартии  даже и не обсуждалось.  И вообще  у меня такое впечатление,  что это скорее попытка заговорить проблему.  Обратите внимание, что эта проблематика подымается уже после выборов,  когда жребий брошен и в парламенте нет ни одного человека, который будет заинтересован в исполнении и разрешении, продекларированных в хартии общеизвестных основ.  И это как в пословице, что после драки кулаками не машут. Поэтому на следующее 5 лет в Украине, можно смело прогнозировать низменность системы власти и отсутствие любых реформ справедливости, может быть хуже, но лучше — никак.    Вот поэтому и эту встречу и  эту хартию … лично я считаю обычной говорильней и не более.

Может быть это только мои личные ощущения, может быть у кого то есть другое мнение по этому поводу. Мне будет  интересно подискутировать на эту тему, если это кому-то это покажется  достойным его внимания.

И  для тех кто не видел трансляцию этой встречи, выкладываю текст «Украинской хартии свободного человека»  (на языке оригинала).

Лев Ходаковский

Українська хартія вільної людини

Ми, учасники Ініціативної групи «Першого грудня», укладаємо цю Хартію, щоб висловити те, як бачимо життєві орієнтири для нашого суспільства, і водночас дати поштовх до об’єднання всіх людей, які хочуть доброго і гідного життя в Україні і навколо неї.

Людство зустріло початок Двадцять першого століття як добу невпевненості.

Сучасна людина досі долає силу тяжіння великих випробувань і надій минулого; вириваючись із цієї історичної гравітації, вона почувається перед майбутнім невпевнено і вразливо.

Ми бачили багато потрясінь: могутність і занепад тоталітарних ідеологій та створених ними імперій, політичні засліплення і прозріння, масові захоплення і розчарування.

Ми стали свідками піднесення демократичних ідей, переконань і мрій.

Але романтичні сподівання, зіштовхнувшись із реальністю, швидко перетворились на ілюзії. Слова знецінились.

У нашій країні, де Радянський Союз було подолано фізично, його спадщина і досі зберігається морально і ментально.

Виявилося, що люди далі й дедалі більше сподіваються на чужу ласку, а не на власні сили.

Нові економічні умови змінили країну і водночас загострили найгірші людські інстинкти: жадобу збагачення, захланність і споживацтво.

Людина дістала можливість вільно і без страху повернутися до духовних джерел. І водночас зубожіння, несправедливість і невпевненість виплекали у суспільстві внутрішнє розчарування, що стоїть на межі з духовною порожнечею.

Падіння останньої імперії повернуло нас до засадничих істин про будову на фундаменті закону та правди і про будівничих, які покладаються на власні сили і Божу допомогу — вищу поміч, яку відчувають совістю.

«Учорашні люди» натомість силуються «розбудовувати державу» старими методами насильства й обману, не маючи та й не знаючи вищих цілей.

Тінь сумніву торкнулася багатьох сердець. Однак тінь сумніву завжди йде поруч із людиною. Не варто боятися тіней. Треба шукати світла відповідей, які дають силу проти зневіри і надають сенсу нашому життю.

Ми знову бачимо по всьому світу рух до смислу, який має стати духовним орієнтиром для сучасної людини.

Способи, які б відновлювали та зміцнювали віру у власних і спільних силах, не можуть бути ані категоричними, ані вичерпними.  До Храму можуть вести різні дороги, однак треба мати бажання і силу йти однією з них.

Наріжними каменями нашої Хартії є три прості думки.

Перше. Відповідальність за своє життя, а отже, його успіх, добробут і щастя нікому не може бути переданою. Ми самі несемо відповідальність за себе.

Друге. Мораль і духовні цінності не можуть бути відкладеними на завтра. Вони завжди потрібні сьогодні.

Третє. Ми будуємо те, що уявляємо, а отже, від глибини, масштабу і творчого хисту нашої уяви залежить наше майбутнє.

Людина прагне бути вільною, бо саме свобода надає смислу, гідності і цінності людському життю. Це і є дорога до щастя, до якого ми, віруючі і невіруючі, але всі у широкому філософському сенсі Божі діти, покликані.

Аби стати вільною, людині не треба проводирів.

Ані найталановитіші лідери, ані інтелігенція, ані жодна соціальна група не здатні привести людину до щастя і свободи.

Справжнім проводирем людини є лиш особисте осмислене зусилля.

Це не зробить хтось інший. Це можете зробити лише Ви.

1. Бути вільною людиною

Усі люди створені вільними. Саме це найвагоміше право людини, отримане кожним/кожною від народження, визначає суть нашої цивілізації.

Бути вільною людиною — це не лише зовнішня ознака, яка об’єднує усіх нас за правами, але й внутрішній духовний вибір.

Невільна людина не здатна бути ані щасливою, ані захищеною, ані впевненою у своєму майбутньому.

Бути вільною людиною — це насамперед означає брати на себе відповідальність.

Не можна вимагати від когось виконання його обов’язків, не виконуючи власних.

Не треба жити постійним почуттям скривдженості і жалем до себе. Бути вільною людиною означає вірити у свої сили.

Бути вільною людиною означає усвідомлювати свою неповторність, однак жодною мірою не плекати у собі зверхності.

Бути вільною людиною означає завжди і всюди самостійно додержуватися принципу нашої рівності один з одним, а також рівності перед законом.

І найважливіше: бути вільною людиною означає чинити добро.

Саме в цьому полягає найглибший смисл свободи вільної людини.

2.  Бути українцем

Національна і культурна приналежність людини є значною мірою результатом духовного зусилля.

Сучасне поняття «бути українцем» передбачає кілька рівнозначних напрямів праці над собою.

Перше і найважливіше: потрібно плекати національну гідність.

Не шукаймо винних у власній долі.

Будьмо сильним народом і пам’ятаймо як про переможні, так і про трагічні сторінки.

Не забуваймо про ті вчинки, коли ми свідомо чи несвідомо чинили кривду іншим народам.

Не плекаймо зла й ненависті за свідомі та несвідомі кривди проти нас.

«Бути українцем» має означати подолання багатьох травм, страхів і стереотипів.

Не треба оцінювати себе крізь уяву інших народів і бути надміру залежними від чужих похвал і образ.

Не треба ані вивищувати, ані принижувати себе перед іншими культурами.

Не треба насміхатися з рідного.

Не треба виправдовувати власну бездіяльність непереборними обставинами, плекаючи лінощі, заздрість і «гординю в приниженості», які дуже часто є нашими найгіршими національними вадами.

Водночас сучасне поняття української нації виходить за етнічні межі і є явищем політичним, яке стосується й охоплює кожного українського громадянина.

Бути українцем означає усвідомлювати свою причетність до України і розвивати інтелектуальну, духовну та політичну україноцентричність: внутрішню — ту, яка постає з особистого зусилля кожного з нас, — єдність нашого народу, його земель, культури, історії і майбутнього.

Бути українцем означає володіти українською мовою або прагнути до оволодіння нею: не лише мова робить з нас українців, але саме та колосальна енергія, яка походить від особистого зусилля дбати про українську мову, навчитися і спілкуватися нею, й перетворює нас із населення в єдиний народ.

Бути українцем означає не допускати національного подріблення.

Не існує ані галицького, ані донецького, ані одеського, ані київського народів.

Існує єдиний український народ на всьому просторі своєї території. Наші місцеві відмінності не створюють відцентрової енергії. Не слід ані переоцінювати їхнього значення, ані штучно загострювати їх: наші регіональні особливості не перетворюють нас на різні народи, а лише збагачують національну спільність.

Світове українство є ще одним виміром нашого буття.

Ми повинні мислити світовими категоріями сприйняття українства й застосовувати їх у політичному, економічному та культурному житті нашого регіону, Європи і планети.

3. Бути активним громадянином

Щоб бути активним громадянином, слід насамперед усвідомити, що державність і демократія — це не лише політичні, але й духовні цінності.

Громадянське суспільство неможливе поза рамками держави.

Бути активним громадянином означає підтримувати іншого у захисті його прав, бо це — наші спільні права.

Бути активним громадянином означає виявляти ініціативу задля добра свого дому, сусідства, місцевої громади чи всієї української спільноти.

Бути активним громадянином означає з особливою увагою ставитися до будь-яких спроб (насамперед влади) порушити чи обмежити людські права. Завтра ті, хто порушують права вашого сусіда, можуть узятися за вас.

Бути активним громадянином означає усвідомлювати життєву необхідність демократичного розвитку держави. Демократія, як і будь-який політично-суспільний витвір людини, існує лише там, де є переважна більшість людей, здатних її захищати і водночас їй підпорядковуватися.

Бути активним громадянином означає не усуватися від політичного життя, а робити політичний вибір, навіть обираючи між недосконалими політичними силами, втім діючи по совісті і дбаючи про зміни в житті країни.

4. Любити

Нам потрібна докорінна зміна ставлення один до одного.

Любити означає бажати ближньому добра.

У понятті «любов» ми виокремлюємо національний, соціальний і культурний смисл.

Для нашого суспільства «любити» насамперед означає виявляти толерантність до політичних і культурних поглядів, етнічної, релігійної та мовної приналежності інших співвітчизників, чий досвід і особиста історія, безумовно, різняться.

Толерантність є однією з найвищих ознак культури вільної людини, яка, додержуючись своїх принципів, визнає й приймає право іншого на інакшість.

Толерантність водночас не означає безпринципності: вона не дає визнання і виправдання тим, хто свідомо діє проти нашої держави, прагнучи її розколу чи занепаду, як і тим, хто переступає межі моралі.

Наша любов означає спільне національне утвердження української мови, яка й визначає обличчя України та нашого народу у світі.

Вона передбачає безумовну повагу до прав російськомовного українства і суворе додержання прав усіх національних громад нашої держави.

Любити означає не допускати будь-яких виявів ксенофобії, расизму, шовінізму, нацизму і сталінізму як найбрутальніших форм людської, національної, політичної, культурної і соціальної нетерпимості.

Любити означає відновлювати зв’язок поколінь в Україні, коли старші, навіть не поділяючи форм життєвого чи творчого пошуку молодших, підтримують їхній рух на нових шляхах.

Любити означає й те, що кожне наступне покоління з мудрістю ставиться до реалій своїх попередників і не прагне звести порахунки, але продовжити те, що є спільним надбанням і добром.

Любов до України — це примирення ветеранів війни: українських повстанців і радянських військовослужбовців.

Любити означає додержуватися національного погляду на власне минуле.

Бажання любити має допомогти накласти мораторій на «історичні війни», провоковані ззовні.

Любов — це зусилля соціальної справедливості, спрямоване на подолання прірви між багатими і бідними.

Любити означає підтримувати непорушний духовний зв’язок між українськими церквами, чиїм головним призначенням є служіння Богові й українському народові.

5. Мислити

Одне з найважливіших завдань вільної людини — самостійно мислити.

Для нашого суспільства «мислити» насамперед означає подолати недержавність, вузькість і провінційність колоніального та хуторянського світогляду.

Саме в цій площині нам потрібна найважливіша революція.

Мислити означає ламати стереотипи.

Мислити означає працювати, читати і творити, відповідаючи на дух та потреби часу.

Мислити — це долати звичку простих відповідей.

Мислити означає цікавитися світом і його культурою.

Мислити означає потребувати нових культурних форм і явищ.

Не треба застигати в минулому. Треба рухатися вперед.

Не варто боятися несподіваності нового. Варто боятися порожнечі й байдужості.

Мислити — це спільними громадянськими силами створювати центри сучасної культури, бібліотеки, громадські фонди для поширення інформації про Україну в світі, перекладів нашої літератури чи задля підтримки навчання українських студентів за кордоном.

Мислити — це дізнаватися про передові світові пошуки у теоретичних, практичних і творчих сферах та переймати передове знання, серед іншого й за допомогою сучасних мережевих можливостей.

Мислити означає разом підтримувати незалежні засоби масової інформації, які мають стати справжнім людським голосом посеред нинішнього інформаційного фальшу.

6. Бути господарем

Наше головне суспільне завдання — відновити в українців почуття господаря, чиїми фундаментальними рисами є відповідальність за себе, своїх близьких і простір свого життя.

За своєю метою і масштабом ця справа є життєво необхідною, безальтернативною і співмірною з відновленням самої державності.

Бути господарем — це подолати рудименти радянського мислення, коли, по суті, принижена та обкрадена людина очікує на соціальну подачку й не ставить перед собою завдання брати участь у житті громади.

Щоб стати господарями своєї держави, ми повинні децентралізувати державну владу і делегувати владні повноваження та фінансові ресурси на місцеві рівні.

Господар починається з піклування про прості речі: порядок свого дому, під’їзду чи вулиці.

Ми усвідомлюємо складність багатьох суспільних хвороб, пов’язаних зі споживацтвом і невгамовними фінансовими апетитами.

Ці проблеми не повинні підмінити позитивного суспільного ставлення до підприємництва як джерела господарчого духу в Україні.

Таке ставлення буде можливим тільки в результаті національної та соціальної відповідальності, яку повинні нести перед країною представники великого і середнього бізнесу.

Бути господарем означає поважати особистість і працю інших людей.

Бути господарем означає справедливо оцінювати роботу інших і справно платити заробітну плату.

Нам потрібне відновлення стандартів професіоналізму, які катастрофічно деградували майже в кожній сфері.

Господар, отже, є поняттям, яке охоплює всіх, хто прагне працювати: власників виробництв і найманих працівників, фермерів і селян.

Відновлення господарського духу немислиме без підвищення заробітної плати, збільшення кількості робочих місць і створення умов для повернення в Україну мільйонів заробітчан.

І, найважливіше, бути господарем означає дбати про слабших і бідніших.

7. Бути лідером

Ми маємо бути налаштовані на особистий і колективний успіх.

Успіх повинен бути заслуженою винагородою за працю, і цей принцип мусить увійти в наше життя як норма здорового і справедливого суспільства.

Поняття «лідера» стосується не влади, а знання.

Бути лідером означає прокладати шлях для інших.

Поняття лідерства передбачає й виховання таких чеснот, як уміння чути іншого, відчуття команди і власної виконавчої підпорядкованості задля конкретної мети.

Як велика європейська держава, Україна повинна стати регіональним політичним, економічним і культурним лідером.

Ідея регіонального лідерства України означає для нас присутність і діяльну участь у житті Європи та нашого найближчого сусідства на рівні міжлюдських взаємин і співпраці.

Сьогодні, замість негнучкого чиновницького апарату, цю місію має взяти на себе і втілювати громадянське суспільство.

8. Бути відкритим суспільством

Бути відкритим суспільством означає бути спільнотою, переконаною у великій цінності людського життя і демократичного устрою.

Серед нас немає ані людей другого сорту, ані гвинтиків, ані «скалок» на шляху лісорубів.

Бути відкритим суспільством означає вгамовувати агресію і підтримувати слабших, вразливіших і тих, хто має обмежені фізичні можливості.

Бути відкритим суспільством означає не толерувати жодних антигуманних ідеологій і деспотичний примус.

Бути відкритим суспільством означає бути налаштованими переймати найкращий досвід і знання зовнішнього світу.

Бути відкритим суспільством означає любити людей, вільно мислити і виховувати вільних людей.

Це має стати нашою колективною свідомістю.

9. Бути успішною державою

Успіх нашої держави має насамперед полягати у подоланні соціальної відчуженості між людьми.

Ми повинні домогтися відновлення демократичного управління, порушеного сьогодні.

Ми зобов’язані повернути справжній парламентаризм, якого нині не існує.

На роки вперед ми, українські громадяни, повинні забезпечувати регулярну зміну влади, щоб прищепити їй чітке розуміння про її підпорядкованість людям.

Це можливо лише за умови свободи слова і демократичних прав, які треба захищати постійно.

В Україні має бути реалізований базовий принцип: держава не заважає своїм громадянам, створює вільні умови для тих, хто працює, та захищає найбідніших.

Успіх нашої держави залежить від «реформ справедливості» — зміни судової гілки влади і правоохоронних органів. Люди повинні нарешті встановити справедливість у державі.

Успіх нашої держави залежить від «реформ життя» — зміни системи освіти і системи охорони здоров’я.

Нам потрібен свій цілісний і захищений гуманітарний простір.

Нам потрібна докорінна реформа місцевого самоврядування і регіонального розвитку.

Наш успіх залежить від вільного функціонування внутрішнього ринку, захисту громадянина в економіці та бізнесі, розвитку малого і середнього підприємництва, максимального спрощення дозвільної і регуляторної систем.

Успіх нашої держави залежить від подолання економічних передумов корупції.

Успіх нашої держави залежить від формування політичних партій, які діятимуть на ясних ідеологічних засадах і чий розвиток та позиція залежатимуть від волі людей на місцях, а не тільки від одноосібних проектів.

Успіх нашої держави залежить від виховання влади, яка розумітиме значення й усвідомлюватиме важливість національних цінностей та об’єднання всіх громадян країни.

10. Бути учасником демократичної спільноти народів

Природнім і безальтернативним шляхом для України є об’єднання з простором європейських народів.

Європейська інтеграція означає для нас не зовнішній, а внутрішній політичний курс.

Ми здатні бути прикладом та опорою для всіх демократичних сил колишнього Радянського Союзу і наших сусідів та партнерів від Балтії до Чорного моря.

Химерним ідеям нібито слов’янського братерства, фальшивої єдності, баченої вже не раз і не одне століття, та іншим виявам неоімперської ідеології ми протиставляємо принципи взаємної рівності, поваги і партнерської підтримки.

Ми повинні прагнути додати сили кожному, хто бореться за людські права і свободи.

*  *  *

Сьогодні Україна стоїть супроти авторитаризму, корупції, бідності людей, гнітючої соціальної нерівності і внутрішньої роз’єднаності.

Нам потрібні зміни.

Ми здатні перемогти нинішні загрози і небезпеки.

Найважливіший і ще не використаний стратегічний ресурс України — це внутрішня консолідація нашого народу, яку розуміємо як єдність людей навколо цінностей незалежності та демократії, проголошених 24 серпня і 1 грудня 1991 року, і водночас як єдність політичних рішень та дій, котрі б гарантували європейський і демократичний розвиток України на десятиліття вперед.

Принципи, викладені у цій Хартії, для свого здійснення потребують багатьох великих особистих і колективних зусиль.

Для цього потрібен діалог, до якого запрошуємо всіх, хто хоче добра нашому народові і його державі.

Ми закликаємо кожного з вас, дорогі співвітчизники, до найскладнішої у нашому житті роботи: не чекати «золотого віку», не падати духом під тягарем неправди, не ховатися від світу і свого життя, а постійно робити особисті зусилля, які, віримо, принесуть добро Україні і утвердять нашу Державу як вільну країну вільних людей.

Наша Хартія — це вибір «бути». Особистий і колективний.

Бути вільними людьми.

Бути успішним народом і державою.

Бути вільними серед вільних.

27 Responses to Українська хартія вільної людини — для чого і для кого ?

  1. Звичайно, хотілося б щоб світлі ідеї проголосили чесні і морально чисті люди. Тобто, щоб всі у групі підписантів були такими. В Україні такі люди, звичайно, є. Але чиє у них можливість зробити подібний крок?
    Скажіть, що поганого проголошено цією Хартією?
    Чому нериязнь до окремих її підписантів має затьмарювати сам зміст документу?
    Як на вашу думку, потрібні українцям ті наміри, що виписані у Хартії?
    Давайте поміркуємо наперед: що ми з вами і прибічниками світлого сценарію розвитку нашої держави зможемо зробити, спираючись на Хартію після її підписання, тобто, коли Хартія набуде статусу офіційного документа?

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Как известно все в этом мире состоит из мелочей, и если не обращать внимание на такие мелочи как люди которые стоят у истоков этого движения, то тогда вообще на что обращать внимание ? На пышные и пустые декларации ? А зачем ? Например для меня очевидно, что эта Хартия это очередная пустышка, для небольшого остатка интеллектуалов которые еще чудом остались в Украине … так сказать слегка выпустить пар … и не более. Хартия была опубликована 08.12.2012 г. Ну и …. после этого гробовая тишина … Лично у меня такое ощущение что эта Хартия, специально была запущена под руководством АП для отвлечения внимания от насущных проблем, так сказать легкий выпуск пара … ну чтобы на большее не тянуло. И теперь посмотрите на результаты голосования на этом сайте (в левой колонке) из которого отчетливо видны тенденции и ощущения после проведенных выборов. И никакая Хартия этого не изменит … увы но страна обречена на многолетнюю дурость и тупость. Конечно, и в этой системе координат можно жить … и даже неплохо жить. И даже можно разрешать некоторые локальные правовые проблемы … но вместе с тем, нужно четко понимать, что наше общество больно неизлечимой болезнью … просто брать это во внимание и все. А подобные Хартии это не возвышенные чувства, это от лукавого … Но это исключительно моя точка зрения, с которой мне просто легче жить 🙂 Естественно, что у других людей могут быть кардинально другие взгляды что касается как нашей ситуации, так и Хартии о которой идет диспут, но это абсолютно не будет менять как ситуации в стране, так и головах большинства ее граждан. И поэтому все так и останется как и было, независимо от наличия Хартий или других высоких но пустых деклараций …

    Ответить

  2. Людмила:

    Можна погодитись, що положення Хартії — це відомі твердження, що скидаються на лозунги, і що ці положення (твердження) з самого початку не передбачають ніяких конкретних дій, тим більше у судочинстві.
    Але не можна погодитись з тим, що це чергова гра задля відволікання людей від нестерпних умов життя для більшості з них. Справді, до постатей тих діячів, що написали і підписали цю Хартію, більше поваги ніж недовіри.
    Також здається правильною думка про те, що в тяжкий для народу час повинна бути оголошена ідея, навколо якої можуть об’єднатися морально стійкі люди, які не втратили здорового злузду та мають оптимізм працювати задля держави та, як наслідок, для народу.
    Моя практика свідчить лише про те, що науковці, гуманітарії, навіть найкращі і найсвідоміші, не мають уявлення, як ці благі наміри втілити в життя. Але вони хоча б оголосили ці наміри, назвавши їх Хартією.
    То потрібно хоч такий крок підтримати, але долучитись до подальшої роботи над втіленням написаного в реальне життя.
    Чи знає хто-небудь з вас, якиій наступний крок має зробити громадськість (а не правлячі олігархи), щоб ці хороші лозунги таки втілились?
    Згадували про НОРМИ. Я теж цю думку підтримую.
    Хто має бути автором норм, які забезпечать те, що прописано в Хартії?
    Сподіваюсь на продовження обговорення.

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Да нет на мой взгляд, это обычный цинизм и манипулирование. Ну например обратите внимание на основных подписантов, так вот например Богдан Гаврилишин, очень именитый и уважаемый человек во всем цивилизационном мире. Но ведь это при его поддержке и помощи Януковича и его действующую власть легализовали (выводили в люди) среди Европейских и других мировых политиков … То есть, сначала Гаврилишин «отбелил» Януковича перед всеми основными политическими лидерами, а сейчас он подписант вот такой вот Хартии … Или например, бывший советник Кучмы и «серый кардинал», в его бытность президентом — Владимир Горбулин … а теперь и он подписант. Не знаю как кому … а мне тяжело воспринимать таких людей моральными авторитетами, отсюда и саму Хартию, с ее упрощенной декларативностью воспринимаю … как проявление цинизма и абсурда.

    Ответить

  3. Лев Ходаковский:

    Спасибо О-Ба-На! за поздравления. Я также поздравляю вас и всех остальных читателей сайта с со всеми новогодними праздниками. А в плане закона … то этот 2013 год будет очень «веселым» и не однозначным, это связано и как с новым УПК, так и с другими явно несовершенными правовыми новациями. Вообщем, на мой взгляд проблем будет больше, чем в 2012 г. … но жить будем 🙂

    Ответить

    О-Ба-На! Отвечает:

    Лев, а скажите мне, как высокопрофессиональный юрист, имеют ли право на жизнь те законы, которые были приняты БЕЗ ЭКСПЕРТИЗЫ???
    Не знаю, обращалась ли я к вам с этим вопросом (не обессудьте, если повторяюсь)http://blogs.korrespondent.net/users/blog/nadiyag49/a71493, но как вы можете прокомментировать ситуацию с КП ГИВЦ? Скорей всего, они поделились, с кем надо, а «деятельность» свою продолжают, поборы с киевлян продолжаются. И вообще, почему проблемой ЖКХ в целом и тарифов ЖКХ в частности, т.е. проблемой, касающаяся всех и каждого, никто всерьёз не занимается?

    Ответить

  4. О-Ба-На!:

    Всем Здравствуйте! Всех с праздником! Всем всяческих благ! И в первую очередь ЗАКОНА! Потому что если он, этот самый закон, есть, да ещё и соблюдается, то это и есть то, что называется КОМФОРТ. Ну уж хотя бы потому, что он даёт вам возможность знать, чего же ждать от жизни. И никаки сюрпризов!!!

    Ответить

  5. Сергей К:

    Прочитал коменты к новости об убийстве семьи судьи в Харькове на УП и ЛБ.
    Идея самосуда и кровавого беспощадного бунта! Ненависть не только к судьям, ко всем работникам права 🙁
    Неужто такая ИДЕЯ вдохновит миллионы?

    Ответить

  6. Лариса:

    Добрый день , Лев! Буду краткой и резкой . Хартия — много текста ни о чём !
    Законодательная база у нас не такая уж плохая . У нас другая проблема — всеобщее наплевательство на законы . Как в верхах ,так и внизах .

    Ответить

    Сергей К Отвечает:

    В качестве конраргумента. Законодательная база у нас не такая уж плохая, если пользоваться ею от случая к случаю, включая здравый смысл.
    А если буквально (до буковки), дотошно?
    Многие проблемы законодательства не вплывают, потому что практика правоприменения игнорирует ошибки и несуразности плодов наших законодателей 🙂
    Вопрос журналиста к американскому судье:
    — Почему в Вашем штате не отменен закон, запрещающий ходить без ружья в центральном парке города (во избежание нападения медведя)?
    Ответ:
    — Он же не применяется уже много десятилетий! Зачем тратить время на его отмену?

    Ответить

  7. Сергей К:

    «Достаточно, только, прямо прописать в норме закона ОБЯЗАТЕЛЬНОЕ возмещение затрат на правовую помощь и ввести персональную ответственность за не аргументированные решения (в том числе и судебные) …. и вы увидите как за короткий промежуток времени измениться страна.»
    Лев, Ваши предложения перекликаются с идеями Т.Монтян (если позволительно упоминание о ней) об открытых реестрах собственности, формировании гражданского общества с управлением общим (начать с многоквартирных домов).
    Идеи прекрасные и действительно могут быть локомотивом Хюндай в преобразовании нашего общества. Но не будут 🙁
    Прежде всего через невозможность и нежелание их применить ко всем, всегда и везде. А избирательное применение ни к чему хорошему не приводит.
    Кстати,персональная ответственность судей по 375 УК вроде бы и существует, масив неправомерных (смею утверждать заведомо!) судебных решений огромный, а уголовных дел по каждому отмененному решению не наблюдаем, в реестре их всего несколько 🙁

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Сергей здравствуйте. Поверьте мне на слово, что у меня есть достаточный опыт постановки чиновников на свое место 🙂 Но делаю это не так часто, только по одной причине, в этом нет материального смысла. То есть за 2-3 года тяжбы, по решению украинского суда ты сможешь получить только 2000 грн. компенсации. И меня не всегда прильщает такая перспектива 🙂

    Теперь о «…невозможность и нежелание их применить ко всем, всегда и везде…» Конечно, желания применять неудобные законы нет ни у кого из власть имущих, это понятно, но и механизма ответственности ведь тоже нет … Под механизмами ответственности, я имею два положения это обязанность настоящей аргументации (а не скопированных и вставленных в текст документа пустых выписок с норм закона, которые нельзя назвать аргументацией) и второе персональная ответственность исполнителя документа. Конечно, эти два положения, на слух звучат как то очень упрощенно.

    И естественно что прописывая понятие «аргументации» его следует расписывать, исходя из обратного, от логики бюрократа (чиновника) … закрывая ему все возможные лазейки уйти от такой аргументации, например с обязательным применением норм (законов) логики ( Например: Закона противоречия,Закона тождества. Закона непротиворечивости. Закон исключения третьего. Закона двойного отрицания. Закона коммутативности. Закона ассоциативности. Закона дистрибутивности. Законов де Моргана и др.)… а после установления такого факта нарушения аргументации (законов логики) и должна быть реальная персональная ответственность исполнителя и того кто подписал такой ответ. Например по денежным штрафам ЕСПЧ, нет практически ни одного иска регресса, к виновным лицам. И знаете почему ? Потому что сроки исковой давности всего 3 года. А вот если взять и прописать в законе, что в данном случае срок исковой давности, начинается с момента вынесения решения ЕСПЧ 🙂 Усекаете, как после этого все может поменяться.

    Конечно после этого бюрократия будет искать новые лазейки, для безответственности, на которые нужно будет быстро реагировать в законодательном поле. А без соответствующего законодательного оформления, все хорошие мысли и идеи, самая обычная говорильня … что я и хотел показать в своей статье.

    А по поводу, якобы моего увлечения выборами 🙂 то здесь вы заблуждаетесь. Даже на выборы я шел с двойной прагматической целью 🙂 И в первую очередь я скорее прагматики и реалист, но никак ни прожектер или мечтатель. Хочу, в связи с этим, привести один пример из своей практики, который я уже как то упоминал в каких то своих коментах. На момент выхода закона, о запрете игрового бизнеса, я вел один крупный холдинг, в составе которого были и несколько казино. И перед мной была поставлена задача обойти этот закон. Я нашел идею такого обхода, которая строилась на международном законодательстве Украины (Соглашение ЕС и Украины) согласно которого, новые законы Украины, которые ухудшают положение компаний ЕС (дочерние и в уставном фонде которых более 50% принадлежит компаниям ЕС) … не действуют в течении 3-х лет. Но судебной практики по этим вопросам, в тот момент еще не было. И вот в качестве проверки идеи, мне посоветовали обсудить это, с одним юристом, который считался одним из основных юристов, по специализации игрового бизнеса и соответствующего законодательства. Этот человек действительно был и остается знаковым юристом, в этой области юриспруденции, хотя в общении он был сложен и даже прилично надменен, что делало общение с ним не очень приятным. Но когда мне советовали, с ним пообщаться, то также был совет и не раскрывать всех этапов проведении этой идеи в жизнь 🙂 (из соображений конкуренции, так как этот юрист трудился в конкурирующей фирме). Так вот я с ним встретился и в общих чертах изложил свою идею. Он внимательно выслушал и вынес свой вердикт: » У тебя ничего не получиться !». Спрашиваю его: «Почему?». Он отвечает: «Все очень просто, по этому вопросу нет судебной практики» … я ему в ответ: «Но ведь мы и формируем эту самую судебную практику», а он все равно: «У тебя ничего не получиться». На том и расстались. И он в какой то степени был прав. Естественно я не до рассказал ему, что я и сам это понимаю и как я планирую сформировать эту судебную практику. В итоге, компания которую, как юрист вел он, прекратила свою деятельность ка субъект игрового бизнеса, а холдинг, который вел я, работал официально все три года 🙂 … А суть формирования судебной практики, по применению Соглашения между ЕС и Украиной … была очень проста 🙂 я использовал эти нормы соглашения, сначала на 3-х не особо важных судебных решениях, связанных с привлечением к административной ответственности, причем в трех разных судах, и только после этого подошли, к четвертому (основному) суду … когда определенная судебная практика уже была мной сформирована, в достаточном объеме 🙂

    Приводя в пример этот случай, я хочу показать, как зациклено наше сознание и как важно заметить и отличить главное от второстепенного.

    Конечно в своей статье я не расписывал все детально, а только указал общие направления.

    Поэтому может быть у вас и сложился такой упрощенный образ моей статьи и якобы моего увлечения выборами.

    Кстати, я скорее всего в самое ближайшее время сделаю несколько подобных законопроектов о которых я упоминал, так как все таки некоторая часть наших новых политиков заинтересовались этой идеей. И как они будут проходить эти идеи в ВР, опишу в дальнейшем, если конечно читателям сайта это будет интересно.

    Ответить

    Сергей К Отвечает:

    Доброе время суток, Лев!
    Ваш сайт один из нескольких обязательных для моего прочтения до обеда, в отличии от газет (с)
    Смею утверждать, что посетители Вашего сайта не страдают упрощенным пониманием, но и лозунги с предвыборных митингов — это для советских газет.
    Немного расширю свои комменты.
    В силу своего возраста я помню брежневские времена, когда паралельно существовали мир официальной пропаганды, лучшая в мире Конституция, партсобрания — и реальная жизнь с неписанными, но работающими правилами.
    Именно в последние годы у меня устойчивое ощущение возврата к совку: мир законов, прокуроров, судей, адвокатов — ширма, декорация. Общество управляется иным образом, я его назвал «автобазой» — централизованое управление с подчинением одному центру, в т.ч. прокуроров, судей, и, простите, адвокатов 🙁
    Вы сомневаетесь, что в случае бунта судейского корпуса будет немедленно проведена показательная порка и 375 УК «вдруг» заработает?
    У Вас нет ощущения, что существуют предпосылки «воспитательных мер» в отношении излишне ретивых адвокатов?
    Вы не сталкивались с игнорированием прямых норм закона судьями? Ведь судьи уже начали руководствоваться не правом, а «руководящими и направляющими решениями ХХVII съезда КПСС»!
    После шести лет борьбы с глупым до безобразия постановлением следователя прокуратуры, я вдруг получаю 5 лет реально по ст. 365 (в ред. 2001 г.) — потому что в нынешней редакции я не субъект преступления! А прокуратура в апелляции просит семь — вот как!
    Вы думаете, что здесь работает закон? Или существует иные принципы взаимоотношений между неким центром управления, прокуратурой и судом?
    Возможно ли эволюционное изменение ситуации, в т.ч. и лоббированием принятия правильных законов? Сомневаюсь, если это противоречит логике нынешнего направления построения общественного управления.
    Я тоже прагматик, и с неким недоверием отношусь к лозунгам Хартии. Однако, нужна ИДЕЯ, которая объединит общество (хотя бы 80%). Лишь при поддержке большинства общества норма права может заработать, большинство может потребовать наказать меньшинство нарушителей. Если коррупцией в той или иной степени пронизано все общество, ужесточение наказания бессмысленно, требование наказать всех жителей Украины(исключая младенцев, взятки за них носят родители)- неразумно. Утверждать, что у нас работают законы, простите, глупо. Работают, но не всегда, не везде и не для всех.

    Ответить

    Лариса Отвечает:

    Ув.Сергей !На одном из єфиров политолог Погребинский ,если не ошибаюсь, выдал секрет Полишинеля — в Украине только тогда начнутся реальные реформы ,и в судебной сфере в том числе , когда этого захотят наши элиты , как это случилось во всех » цивилизованный » ,как мы их называем , странах .Говоря проще -когда эти реформы станут необходимы нашим олигархам ,тогда они соберутся и примут волевое решение установить определённые правила игры и строго их придерживаться ,поскольку от этого будет зависеть будущее их детей ,внуков … и их бизнеса.Само общество (многомиллионная масса абсолютно разных людей ) никогда не было двигателем прогресса и перемен .

    Ответить

    Сергей К Отвечает:

    Доброе время суток, Лариса!
    Несмотря на провинциальность, приходилось сталкиваться с представителями т.н. элит, в т.ч. и под куполом 🙁
    Ситуация таки печальная… В лучшем случае опыт управления своим бизнесом (автобаза 🙂 ), чаще рефлексы хватать, жевать…
    Хорошая часть жизни отдана праву, одно время было ощущение движения (прогресса), но в последние годы пошел резкий откат к совку, который половина населения уже и не помнит. В генах у нас это заложено?
    Дочь учится экономика и право, показал кухню и изнанку профессии, проанализировали судебные решения по проблеме — мыслей не нашли даже между строк, подготовили иск — его не читал не только судья, даже ответчик! Суд попросил подготовить проект решения 🙂 Естественно, представлялись дополнительные аргументы…
    В итоге по стопам отца ребенок идти не захотел.
    Ищу точку приложения своих усилий, ведь не одному мне не нравится?
    Лев ведь пробовал донести свои мысли в массы, та же Таня Монтян?
    Может есть шанс сформировать ИДЕЮ, воодушевить многомиллионную массу абсолютно разных людей, включая олигархов?

    Ответить

  8. Василь:

    Мене вражає глибина думки Поліграфа Поліграфовича щодо діяння проф. Преображенського.

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    А что вы видите существенную разницу между этими персонажами ? 🙂

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Жаль не дождался ответа. Но тогда приведу вам цитату из «Собачьего сердца» о том ка профессор Преображенский, поступает на лучше Шарикова и мошенническим путем разводит своих клиентов на деньги. Вспоминаете этот диалог профессора и клиентки ?:

    «…Пятнистая дама, прижимая руки к груди, с надеждой глядела на Филиппа Филипповича. Тот важно нахмурился и, сев за стол, что-то записал.

    — Я вам, сударыня, вставлю яичники обезьяны, — обьявил он и посмотрел строго.
    — Ах, профессор, неужели обезьяны?
    — Да, — непреклонно ответил Филипп Филиппович.
    — Когда же операция? — бледнея и слабым голосом спрашивала дама.

    — «От Севильи до Гренады…» угум… В понедельник. Ляжете в клинику с утра, мой ассистент приготовит вас.
    — Ах, я не хочу в клинику. Нельзя ли у вас, профессор?
    — Видите ли, у себя я делаю операции лишь в крайних случаях. Это будет стоить очень дорого — пятьдесят червонцев.
    — Я согласна, профессор! …»

    И после этого, вы видите существенную разницу между этими персонажами ? 🙂 Если да … то скорее всего у большинства нашего общества … стоят установленные профессорами Преображенскими — яичники обезьяны 🙂

    Ответить

  9. Владимир:

    Согласен с предыдущим постом и с товарищем Маузером… или Кольтом.

    Ответить

  10. Сергей К:

    «Как по мне, то самая главная проблема нашей страны, это не политическая составляющая, а отсутствие обычного здравого смысла, нарушение обществом законов логики и всеобщая система безответственности власти. И это проблема может быть решена только на законодательном уровне … и ни как иначе.»
    Позволю не согласиться, логика присутствует, просто мы не всегда хотим с нею смириться 🙂
    И уж на законодательном уровне ее не изменить, увы. Законы, хорошие и всякие, (не)исполняются именно с этой извращенной логикой, и решение этой проблемы уже не законодательном органе.

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Сергей, может мы говорим о разных понятиях логики ? Я имел ввиду в понятиях классической логики (как науки), а не о коррупционной логике, которая действительно есть в действиях многих должностных лиц и с которой действительно сложно смириться. А по поводу исполнения законов, то поверьте мне, что на законодательном уровне это легко можно изменить. Достаточно, только, прямо прописать в норме закона ОБЯЗАТЕЛЬНОЕ возмещение затрат на правовую помощь и ввести персональную ответственность за не аргументированные решения (в том числе и судебные) …. и вы увидите как за короткий промежуток времени измениться страна. Не может одна мораль полноценно влиять на общественные процессы, если не будет при этом четкой и конкретной … материальной ответственности. Но у нас это почему то никто не может разглядеть. Поэтому в стране и полная безответственность. Да можно любого чиновника поставить на место … но на это может уйти от года до пяти лет …. а в итоге человек получит 2000 грн. компенсации. И что после этого кто то захочет бороться за свои права или восстановления справедливости ? Конечно же нет ! И пока не будет материальных предпосылок, все эти идеи (которые в хартии) будут пустой болтовней и не более. Кстати на этих принципах в основном построена американская правовая система. И там только дайте повод, а все остальное сделают адвокаты. А уберите эти принципы и Америка будет такой же коррупционной как и мы … 🙂 или вы опять с этим не согласны ?

    Ответить

    Владимир Отвечает:

    Уважаемый Лев Ходаковский … Честно говоря , я немного опешил . Выходит , достаточно изменить закон и все станет на свое место ???? САМЫЙ ГЛАВНЫЙ ЗАКОН гласит что депутаты должны голосовать лично, что член исполнительной власти не может быть депутатом … И что ???? !!!! Депутаты голосуют как пианисты … министры или главы ОГА годами сидят на двух стульях !!! А что делает Прокуратура ??? Что решают суды ????? И что или кто их может заставить стать , так сказать , правильными??? Да оно всегда не белое могут сказать черное. Конечно , в предлагаемых Вами изменениях есть резон, но только при УСЛОВИИ БЕЗУКОРИЗНЕННОГО ВЫПОЛНЕНИЯ ЗАКОНОВ!!!! Ну , самый свежий пример : ЕСПЧ признал неправомерные действия относительно Луценка и постановил уплатить ему 15 тыс. евро. И тут же устами чиновника , ГОСУДАРСТВО согласилось выплатить эту сумму — то-есть , нашими уплаченными налогами рассчитаться за нарушение и пренебрежение закона КОНКРЕТНЫМ ИСПОЛНИТЕЛЕМ неправомерных, а точнее, преступных действий. По логике , следователь , принявший такое решение, а судья , то уж точно , должен быть уволен, лишен всех регалий и права заниматься юриспруденцией и уплатить указанную сумму со своего кармана. Так и не иначе. Но .. кто же их заставит это сделать ???? Понимаю , вопрос почти риторический…

    Ответить

    Лев Ходаковский Отвечает:

    Добрый день Владимир. Вы как то упростили, то что я хотел сказать. В статье я написал очень кратко, исключительно как направления. И в качестве главного направления, я выделяю два основных положения — это обязательность аргументации и персонализацию ответственности. При этом я не считаю что закон изменить это так просто. Это довольно сложно, особенно если учитывать такие «скользкие» законы, которые могут касаться таких сложных моментов как аргументация и персональная ответственность.

    А без законодательного обеспечения (принятия законов) вообще ничего не будет меняться в этой стране. Поэтому я и отношусь критически к подобным хартиям и к таким встречам. При этом я также смотрю и на лиц подписавших эту хартию. Не знаю, может кому то не кажется странным, что хартию подписали такие люди как Горбулин (бывший друг и советник Кучмы) или например Богдан Гаврилишин (при всем моем уважении к его интеллекту и международным регалиям) мне все равно его личность кажется очень парадоксальной, так как именно этот человек приложил немало усилий … для отбеливания и лоббирования на международной арене действующего президента Януковича … и после этого опять хочет выступать в качестве морального авторитета … простите но с учетом этого, например для я не могу считать его таковым. И поэтому без перспективы принятия конкретных правовых норм (законов), считаю эту хартию обычной пустышкой … Конечно я понимаю, что могут быть и другие точки зрения и что некоторым мои суждения просто элементарно могут резать слух, но такова моя точка зрения. Если кто не согласен с ней пусть попробует меня переубедить 🙂

    Ответить

    Сергей К Отвечает:

    Доброго времени суток!
    Лев, Вы должны признать, что немножко увлеклись выборами, реалии жизни другие. Вам бы этого не знать 🙂
    1. Да, законы некачественные.
    2. Суровость законов компенсируется необязательностью исполнения (с).
    Первые два утверждения порождает два вывода:
    — наказать всех невозможно;
    — наказать можно любого.
    В результате мы уверенно движемся к автобазе, где есть кроме директора, профком, коллективный договор, товарищеский суд, проводятся коллективные собрания.
    Все органы, кроме администрации, исполняют декоративную функцию, эфективность работы предприятия зависит от директора, ему же все преференции и права распределять квартиры и премии (с безусловным одобрением декоративных органов).
    ИМХО, именно эта логика присутствует в действиях первого лица.

    Ответить

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code